Язык сайта:
русский   украинский   English


Про розгляд листа

           ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ У М. КИЄВІ
 
                             Л И С Т
 
 N 482/10/31-106 від 29.06.2006
 
 
                        Про розгляд листа
 
 
     Державна податкова адміністрація  у  м.  Києві  на  виконання
завдання Державної податкової адміністрації України від 21.06.2006
р. N 11734/7/16-1517-26 розглянула ваші листи  від  30.05.2006  р.
N ДК  02-215,  від 31.05.2006 р.  N ДК 02-217 та від 09.06.2006 р.
N ДК 02-218 і повідомляє.
 
     1. Відповідно до пп.  3.1.1 п.  3.1 ст.  3 Закону України від
03.04.97  р.  N  168/97-ВР  (  168/97-ВР  ) "Про податок на додану
вартість",  зі змінами  і  доповненнями  (далі  -  Закон  N  168),
об'єктом  оподаткування  податком  на  додану  вартість є операції
платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких
знаходиться на митній території України.
 
     Місцем поставки послуг,  згідно з пп. "а" п. 6.5 ст. 6 Закону
N 168 ( 168/97-ВР ),  за винятками,  визначеними у підпунктах "в",
"д" - "є" цього підпункту,  вважається місце,  де особа, яка надає
послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така
послуга   надається   нерезидентом   -   місце  розташування  його
представництва,  а за  відсутності  такого  -  місце  розташування
резидента,  який  виконує агентські (представницькі) дії від імені
такого нерезидента,  а за відсутності такого  -  місце  фактичного
розташування  покупця (отримувача),  який у цьому випадку виступає
податковим агентом такого нерезидента.
 
     Відповідно до  пп.  "г"  п.  10.1  ст.  10   Закону   N   168
( 168/97-ВР ) особами,  відповідальними за нарахування,  утримання
та сплату (перерахування) податку до бюджету  при  наданні  послуг
нерезидентом,  є  його  постійне представництво,  а за відсутності
такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких
послуг знаходиться на митній території України.
 
     Таким чином,  у  разі  надання послуги нерезидентом платником
податку  на  додану  вартість   до   бюджету   є   його   постійне
представництво.   А   в  разі  відсутності  такого  представництва
платником податку на додану  вартість  до  бюджету  є  особа,  яка
отримує послуги.
 
     Що стосується  питань обов'язковості обумовлення в договорі з
нерезидентом фактів наявності чи відсутності  його  представництва
на   території   України  та  необхідності  отримувати  копію  про
реєстрацію  представництва  нерезидента  та  завіряти   цю   копію
нотаріально,  то  слід  зазначити,  що Законом N 168 ( 168/97-ВР )
такі вимоги не обумовлені.
 
     2. Відповідно до  пп.  3.1.1  п.  3.1  ст.  3  Закону  N  168
( 168/97-ВР ) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є
операції платників податку з поставки  товарів  та  послуг,  місце
надання яких знаходиться на митній території України.
 
     Поставка товарів   згідно  з  п.  1.4  ст.  1  Закону  N  168
( 168/97-ВР )  -  будь-які  операції,  що  здійснюються  згідно  з
договорами    купівлі-продажу,    міни,    поставки    та   іншими
цивільно-правовими  договорами,  які  передбачають  передачу  прав
власності  на  такі товари за компенсацію незалежно від строків її
надання,  а  також  операції  з   безоплатної   поставки   товарів
(результатів  робіт)  та  операції  з  передачі майна орендодавцем
(лізингодавцем) на баланс орендаря  (лізингоотримувача)  згідно  з
договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з
будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення
оплати  та  передачу права власності на таке майно не пізніше дати
останнього платежу.
 
     Не належать до поставки операції з передачі товарів  у  межах
договорів    схову    (відповідального    зберігання),   довірчого
управління,  оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових
договорів,   які   не   передбачають   передачу   права  власності
(користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.
 
     Поставка послуг  -   будь-які   операції   цивільно-правового
характеру  з  виконання  робіт,  надання послуг,  надання права на
користування   або   розпорядження   товарами,   у   тому    числі
нематеріальними активами,  а також з поставки будь-яких інших, ніж
товари,  об'єктів власності за компенсацію,  а  також  операції  з
безоплатного  виконання  робіт,  надання послуг.  Поставка послуг,
зокрема,  включає надання права на користування або  розпорядження
товарами   у   межах   договорів   оренди   (лізингу),   поставки,
ліцензування або інші способи передачі права на патент,  авторське
право,  торговий знак,  інші об'єкти права інтелектуальної, у тому
числі промислової, власності.
 
     Таким чином,  відповідно  до  Закону  N  168  (  168/97-ВР  )
отримання  чи перерахування коштів не є об'єктом оподаткування ПДВ
тільки у випадку,  якщо воно не пов'язане з поставкою  товарів  чи
послуг.  У  такому випадку у підприємства,  що одержало кошти,  не
виникає об'єкта  оподаткування  податком  на  додану  вартість,  а
підприємство,  що  перераховує  кошти,  не має права на податковий
кредит.
 
     Якщо перераховані кошти  є  компенсацією  вартості  придбаних
товарів   (послуг),   то   отримання   таких   коштів  є  об'єктом
оподаткування податком  на  додану  вартість  для  отримувача.  Що
стосується   права   на   податковий  кредит  у  підприємства,  що
перераховує кошти,  то відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону
N 168 ( 168/97-ВР ) податковий кредит звітного періоду складається
із сум податків,  нарахованих  (сплачених)  платником  податку  за
ставкою,  встановленою  пунктом  6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього
Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
     придбанням або  виготовленням  товарів  (у  тому числі при їх
імпорті)  та  послуг  з  метою  їх   подальшого   використання   в
оподатковуваних   операціях   у   межах  господарської  діяльності
платника податку;
     придбанням (будівництвом,   спорудженням)   основних   фондів
(основних засобів,  у тому числі  інших  необоротних  матеріальних
активів   та  незавершених  капітальних  інвестицій  в  необоротні
капітальні  активи),  у  тому  числі  при  їх  імпорті,  з   метою
подальшого  використання  у  виробництві  та/або  поставці товарів
(послуг)  для  оподатковуваних  операцій  у  межах   господарської
діяльності платника податку.
 
     Господарська діяльність  відповідно до п.  1.32 ст.  1 Закону
України  від  28.12.94  р.  N  334/94-ВР  (   334/94-ВР   )   "Про
оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від
22.05.97 р.  N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ),  зі змінами і доповненнями
(далі  -  Закон N 334) - будь-яка діяльність особи,  направлена на
отримання  доходу  в  грошовій,  матеріальній  або  нематеріальній
формах,  у разі коли безпосередня участь такої особи в організації
такої  діяльності  є  регулярною,  постійною  та   суттєвою.   Під
безпосередньою  участю  слід  розуміти  зазначену діяльність особи
через свої  постійні  представництва,  філіали,  відділення,  інші
відокремлені підрозділи,  а також через довірену особу, агента або
будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
 
     Таким чином,  до податкового кредиту платника податку  можуть
бути  включені  суми  податку  на  додану вартість,  що сплачені у
зв'язку з придбанням товарів  та  послуг  з  метою  їх  подальшого
використання  в  оподатковуваних  операціях  у межах господарської
діяльності такого платника.
 
     Щодо правомірності  віднесення   спонсорської   допомоги   до
валових витрат,  то слід зазначити,  що відповідно до п. 5.1 ст. 5
Закону N 334 ( 334/94-ВР ) валові  витрати  виробництва  та  обігу
(далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій,  матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація  вартості товарів (робіт,  послуг),  які придбаваються
(виготовляються)  таким  платником  податку  для   їх   подальшого
використання у власній господарській діяльності.
 
     При цьому згідно п.  5.2 ст.  5 Закону N 334 ( 334/94-ВР ) до
складу валових витрат, зокрема, включаються:
     - суми  будь-яких  витрат,  сплачених  (нарахованих) протягом
звітного періоду у зв'язку з підготовкою,  організацією,  веденням
виробництва,  продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці,
у тому числі витрати з придбання  електричної  енергії  (включаючи
реактивну), з    урахуванням   обмежень,   установлених   пунктами
5.3 - 5.7 цієї статті (пп.  5.2.1  п.  5.2  ст.  5  Закону  N  334
( 334/94-ВР );
     - суми  коштів  або   вартість   товарів   (робіт,   послуг),
добровільно  перераховані  (передані)  протягом  звітного  року до
Державного бюджету України або бюджетів місцевого  самоврядування,
до  неприбуткових  організацій,  визначених у пункті 7.11 статті 7
цього Закону,  суми коштів,  що перераховані юридичним  особам,  у
тому  числі  неприбутковим  організаціям  -  засновникам  постійно
діючого,  третейського суду у розмірі,  що перевищує два відсотки,
але   не   більше   п'яти   відсотків   оподатковуваного  прибутку
попереднього звітного  року,  за  винятком  внесків,  передбачених
підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті,  та внесків, передбачених
підпунктом 5.2.17 цього пункту (пп.  5.2.2 п.  5.2  ст.  5  Закону
N 334 ( 334/94-ВР );
 
     - суми коштів або вартість  майна,  спрямовані  як  фінансова
допомога на виробництво та/або демонстрування національних фільмів
(пп. 5.2.18 п. 5.2 ст. 5 Закону N 334 ( 334/94-ВР ).
 
     Таким чином,  до валових витрат  може  бути  віднесено  суми,
сплачені або у зв'язку з придбанням товарів (послуг),  призначених
для використання у власній господарській діяльності,  або суми, що
були перераховані на цілі,  передбачені п.  5.2 ст. 5 Закону N 334
( 334/94-ВР ).
 
     Крім того, слід зазначити, що згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5
Закону  N  334  ( 334/94-ВР ) не належать до складу валових витрат
будь-які витрати,  не  підтверджені  відповідними  розрахунковими,
платіжними   та   іншими  документами,  обов'язковість  ведення  і
зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
 
     3. Відповідно до  пп.  7.2.1  п.  7.2  ст.  7  Закону  N  168
( 168/97-ВР   )   платник   податку  зобов'язаний  надати  покупцю
податкову накладну.
 
     При цьому згідно з пп.  7.2.6 п.  7.2  ст.  7  Закону  N  168
( 168/97-ВР ) податкова накладна видається платником податку, який
поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою
для  нарахування податкового кредиту.  Як виняток з цього правила,
підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів
(послуг)  за  готівку чи з розрахунками картками платіжних систем,
банківськими або персональними  чеками  у  межах  граничної  суми,
встановленої    Національним   банком   України   для   готівкових
розрахунків,  є належним  чином  оформлений  товарний  чек,  інший
платіжний  чи  розрахунковий  документ,  що  підтверджує прийняття
платежу постачальником від отримувача таких  товарів  (послуг),  з
визначенням   загальної  суми  такого  платежу,  суми  податку  та
податкового номера постачальника.
 
     Підставою для нарахування податкового кредиту  без  отримання
податкової накладної також є:
     - транспортний квиток,  готельний рахунок або  рахунок,  який
виставляється  платнику податку за послуги зв'язку,  інші послуги,
вартість яких визначається  за  показниками  приладів  обліку,  що
містять  загальну  суму платежу,  суму податку та податковий номер
продавця,  за винятком тих,  у яких форма встановлена міжнародними
стандартами;
     - касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг),
загальну  суму  нарахованого  податку  (з  визначенням фіскального
номера,  але без визначення податкового номера постачальника). При
цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів
(послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без  урахування
податку на додану вартість).
 
 Заступник Голови                                        К.Силенко
 
 "Галицькі контракти - Дебет-Кредит",
 N 29, 17.07.2006