Язык сайта:
русский   украинский   English


Судове рішення по справі № 9406


Справа №9406 Категорія 21

Головуючий у 1 інстанції Шеметова Н.Г. Доповідач Лук'янова С.В.

РІШЕННЯ Іменем України

24 жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Зубової Л.М. суддів Лук'янової СВ., Жданової B.C.

при секретарі Андрусішиній М.Г

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Шахтарську на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 23 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Шахтарську про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

В серпня 2006 року позивач звернувся в суд з вказаним позовом до відповідача. В обґрунтування позову позивач вказав, що 1 березня 2006 року МСЕК вперше встановила йому стійку втрату професійної працездатності у розмірі 40% у зв'язку з професійним захворювання хронічний бронхіт пилової етіології, емфізема легенів безстроково і 3 групу інвалідності. З 1956 року він працював на підприємствах вугільної промисловості у важких умовах праці. Через професійне захворювання він відчуває труднощі, часто відчуває недостачу повітря, бувають напади задухи. Він часто потребує, медичної допомоги, періодично лікується. Професійне захворювання спричиняє йому моральні страждання: через хворобу він не може працювати за спеціальністю, до якої звик, і був змушений перейти на іншу роботу; не може спілкуватися з друзями, оскільки соромиться приступів кашлю, задишки. Постійне відчуття фізичних страждань і дискомфорту спричиняє моральну шкоду. У відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, він просив стягнути з відповідача 35 тисяч гривень (а.с.2).

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 23 серпня 2006 року частково задоволено вказаний позов і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 25 тисяч гривень. Цим рішенням встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з підприємством вугільної промисловості протягом 52 років, із яких 48 років працював під землею в умовах несприятливого клімату, внаслідок чого придбав професійне захворювання: хронічний обструктивний бронхіт. Висновком МСЕК від 1 березня 2006 року позивачу вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 40% безстроково і визнано інвалідом 3 групи. У зв'язку з професійним захворюванням позивач відчуває фізичні страхання, періодично проходить курси лікування через що змушений змінити звичний спосіб життя; професійне захворювання вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя; відновлення здоров"я неможливо, оскільки втрата професійної працездатності позивачу встановлена безстроково; позивач не може виконувати роботу, пов'язану з фізичними навантаженнями. Вирішуючи питання про розмір суми у відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що втрата працездатності позивачу встановлена безстроково, позивач продовжує працювати, йому протипоказана тяжка фізична праця, а також врахував характер і обсяг заподіяної позивачу моральної шкоди, ступень втрати працездатності, порушення життєвих зв'язків, засади розумності, виваженості і справедливості (а.с.29-31).

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 23 серпня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом норм матеріального і процесуального права. У порушення вимог ст.. 10 ЦПК України суд не з"ясував всі обставини по справі із застосуванням змагальності і дослідження доказів. Позивач не надав доказів у підтвердження його позовних вимог. Відсутній відповідний висновок МСЕК про спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. Суд прийняв пояснення позивача і не дав належної оцінки запереченням відповідача. Позивачем порушено вимоги СТ..233 КЗпП України, оскільки він пропустив строк позовної давності, але не ставив питання про його поновлення. У відповідності до вимог ст.. 237-1 КЗпП України спричинену позивачу моральну шкоду повинно відшкодовувати підприємство, працюючи на якому він отримав ушкодження здоров"я. Тому належним відповідачем у справі повинно бути вказане підприємство. З 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинена дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування потерпілим моральної шкоди, тому у суду не було підстав для часткового задоволення позову. Але суд першої інстанції не звернув на це увагу і неправильно застосував норми матеріального і процесуального права (а.с.35-37).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач не визнав апеляційну скаргу і просив залишити без зміни рішення суду першої інстанції; представник відповідача не з"явився в судове засідання апеляційного суду, відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідною розпискою.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні в частині суми, стягнутої з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди через наступне.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін в частині права позивача на відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої професійним захворюванням; встановленим фактам і доказам в цій частині дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду у зв'язку із професійним захворюванням: хронічний бронхіт (а.с.8, 11-12). Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності, наявність якої МСЕК вперше встановлена 1 березня 2006 року у розмірі 40% (а.с.П). Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка позивача (а.с.5-7), акт розслідування професійного захворювання від 6 лютого 2006 року (а.с.8), виписка із історії хвороби позивача (а.с.24), висновок ДЕК від 28 грудня 2005 року (а.с.13), довідка МСЕК від 1 березня 2006 року (а.с. 11,12), пояснення представника відповідача в суді першої інстанції, який не оспорює ні один із указаних письмових доказів, пояснення позивача, підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди професійним захворюванням, у зв'язку з яким 1 березня 2006 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату 40% професійної працездатності.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що підприємство, на якому працював позивач, повинно відшкодовувати позивачу моральну шкоду, оскільки спірні правовідносини між позивачем і відповідачем врегульовані Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", вказаним Рішенням Конституційного Суду України і саме на відповідача покладений обов'язок відшкодувати позивачу моральну шкоду, спричинену при виконанні трудових обов'язків; саме цей відповідач по справі є належним відповідачем.

Довід апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 237-1, 233 КЗпП України не заслуговує на увагу, оскільки Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, а позивач не перебував і не перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Відносини між позивачем і відповідачем в частині відшкодування моральної шкоди, спричиненою ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, з 1 квітня 2001 року регулюються спеціальним Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і згідно діючому законодавству позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, (ст.268 ч.І п.З ЦК України в редакції 2003 року).

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що п.27 ч.І ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаним Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" або іншим Законом не скасовані норми права вказаного Закону, які передбачають обов'язок відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду, спричинену при виконанні позивачем трудових обов'язків.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував, що втрата працездатності позивачу встановлена безстроково, позивач продовжує працювати, йому протипоказана тяжка фізична праця, а також врахував характер і обсяг заподіяної позивачу моральної шкоди, ступень втрати працездатності, порушення життєвих зв'язків, засади розумності, виваженості і справедливості. Але суд першої інстанції при визначенні розміру суми у відшкодування моральної шкоди не врахував, що відповідач у повному обсязі відшкодовує позивачу матеріальні втрати у зв'язку з вказаним професійним захворюванням. Не враховані судом першої інстанції обставини вимагають змінити рішення суду першої інстанції від 23 серпня 2006 року в частині суми, стягнутої з відповідача на користь позивача у відшкодування позивачу моральної шкоди. Згідно п.З ч.І ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для зміни рішення суду першої інстанції. Виходячи із викладеного, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, належить стягнути п'ятнадцять тисяч гривень, оскільки саме ця сума відповідає всім обставинам справи.

У відповідності до вимог ч.З ст.81 ЦПК України, постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" від 21 грудня 2005 року №1258 з відповідача на розрахунковий рахунок Апеляційного суду Донецької області підлягає стягненню 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307 ч.І п.З, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Шахтарську задовольнити частково.

Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 23 серпня 2006 року змінити в частині суми, стягнутої на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, і стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Шахтарську на користь ОСОБА_1у відшкодування моральної шкоди п'ятнадцять тисяч гривень.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Шахтарську 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на розрахунковий рахунок 35228011000992 Апеляційного суду Донецької області; МФО банку 834016 в УДК в Донецькій області; ОКПО 02891428.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.