Язык сайта:
русский   украинский   English


Судове рішення по справі № 7269


Справа №7269 Головуючий у 1 інстанції Стиран В.В.

Категорія 21 Доповідач Лук'янова С.В.

РІШЕННЯ Іменем України

8 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі :

головуючого судді Курило В.П. суддів Лук'янової С.В., Соломахи Л.І.

при секретарі Іванові В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Калінінському районі міста Горлівки на рішення Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 4 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Калінінському районі міста Горлівки про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

У березні 2006 року позивач звернувся в суд з вказаним позовом. В обґрунтування позову позивач вказав, що з 1986 року по теперішній час працює на шахті ім. Гайового на різних посадах. У липні 2004 року МСЕК вперше встановила йому стійку втрату професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням: вібраційна хвороба у розмірі 25%, а у липні 2005 року - у розмірі 30%. Внаслідок значного погіршення стану здоров'я йому була завдана моральна шкода. Ця шкода полягає у тому, що він не зміг працювати за своєю спеціальністю, вимушений часто проходити курси лікування. Все це призвело до порушення звичного способу його життя і потребує від нього додаткових зусиль для його організації. У зв'язку з професійним захворюванням у нього виявлені інші захворювання. Тому у відповідності до вимог Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" він просив стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 66400 грн. (а.с.2-3).

Рішенням Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 4 травня 2006 року вказаний позов задоволено частково і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто двадцять тисяч гривень. Цим рішенням встановлено, що позивач працював на шахті ім. Гайового в підземних умовах. Праця у шкідливих умовах призвела до виникнення у позивача професійних захворювань. 13 липня 2005 року МСЕК встановила позивачу втрату професійної працездатності у розмірі 30% . Визначаючи суму у відшкодування моральної шкоди, суд врахував ступень втрати позивачем професійної працездатності; втрата працездатності призвела до обмежень можливостей позивача вести активний спосіб життя, внаслідок чого позивач змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя (а.с.33-34).

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Калінінського районного суду міста Горлівки від 4 травня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з тим, що не рішення суперечить законодавству. 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинив норму Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" про відшкодування моральної шкоди, але суд не врахував це при ухваленні рішення. Винним у нещасному випадку з позивачем з підприємство, яке у відповідності до Закону України „Про охорону праці" не забезпечило небезпечні умови праці позивачу; тому у даному випадку необхідно застосовувати норми вказаного закону, ст..237-1 КЗпП України. Вина відділенні Фонду у спричиненні позивачу шкоди відсутня. Відділення Фонду нарахувало і виплатило позивачу одноразову допомогу, яке компенсує і моральні страждання позивача. Без обмеження відділенні Фонду відшкодовує витрати на лікування і втрачений позивачем заробіток. Довідка МСЕК про стійку втрату позивачем професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення позивачу моральної шкоди. Суд не задовольнив клопотання відповідача про направлення матеріалів справи на МСЕК для встановлення факту спричинення позивачу моральної шкоди і це позбавило відповідача надати свої докази по справі. Позивачем порушені строки позовної давності. Таким чином, суд безпідставно стягнув на користь позивача суму у відшкодування моральної шкоди (а.с.35).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги.

Апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - зміні в частини суми, стягнутої на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, через наступне.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін в частині права позивача на відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої професійним захворюванням; встановленим фактам і доказам в цій частині дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду у зв'язку із професійним захворюванням: вібраційна хвороба (а.с.8-10). Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"' від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності, наявність якої МСЕК вперше встановлена 14 липня 2004 року у розмірі 25% , а 13 липня 2005 року - 30% і третя група інвалідності (а.с.8-10). Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка позивача (а.с.4-6), акт розслідування професійного захворювання від 16 вересня 2003 року (а.с.8), виписки із амбулаторної картки позивача (а.с. 12-20), довідки МСЕК від 14 липня 2004 року та від 13 липня 2005 року (а.с.7, 9, 10), пояснення представника відповідача, який не оспорює ні один із указаних письмових доказів, пояснення позивача, підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди професійним захворюванням, у зв'язку з яким 14 липня 2004 році МСЕК вперше встановила позивачу втрату 25% професійної працездатності, а 13 липня 2005 року - у розмірі 30% і третю групу інвалідності.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що підприємство, на якому працював позивач, повинно було забезпечити безпечні умови праці і у відповідності до Закону України „Про охорону праці" є винним у спричиненні шкоди позивачу, оскільки спірні правовідносини між позивачем і відповідачем врегульовані Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", вказаним Рішенням Конституційного Суду України і саме на відповідача покладений обов'язок відшкодувати позивачу моральну шкоду, спричинену при виконанні трудових обов'язків.

Довід апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 237-1, 233 КЗпП України не заслуговує на увагу, оскільки Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, а позивач не перебував і не перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Відносини між позивачем і відповідачем в частині відшкодування моральної шкоди, спричиненою ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, з 1 квітня 2001 року регулюються спеціальним Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і згідно діючому законодавству позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, (ст.268 ч.1 п.З ЦК України в редакції 2003 року).

Факти виплати відповідачем позивачу одноразової допомоги, призначення і виплата втраченого заробітку та витрат на лікування не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплата вказаних сум, а також суми у відшкодування моральної шкоди передбачена Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у якості самостійних виплат.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що п.27 ч.1 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" набрав чинності з 1 січня 2006 року, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 14 липня 2004 року.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступень втрати професійної працездатності позивача, обмеження його можливостей вести активний спосіб життя, необхідність прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Але суд першої інстанції при визначенні розміру суми у відшкодування моральної шкоди не врахував принципи виваженості, розумності і справедливості. Остання обставина вимагає змінити рішення суду першої інстанції від 4 травня 2006 року в частині суми, стягнутої з відповідача на користь позивача у відшкодування позивачу моральної шкоди. Згідно п.З ч.1 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для зміни рішення суду першої інстанції. Виходячи із викладеного, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, належить стягнути десять тисяч гривень, оскільки саме ця сума відповідає всім обставинам справи.

У відповідності до вимог ч.З ст.81 ЦПК України, постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" від 21 грудня 2005 року №1258 з відповідача на розрахунковий рахунок Державного підприємства „Судовий інформаційний центр" підлягає стягненню 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.З, 309 ч.1 п.З, 313, 316, 317, 319 ЦПК України , апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Калінінському районі міста Горлівки задовольнити частково.

Рішення Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 4 травня 2006 року змінити в частині суми, стягнутої на користь ОСОБА_1, і стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Калінінському районі міста Горлівки на користь ОСОБА_1 десять тисяч гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Калінінському районі міста Горлівки 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на розрахунковий рахунок 26001014180002 Відкритого акціонерного товариства „Банк Універсальний" міста Львів; МФО банку 325707; код ЄДРПОУ 30045370; отримувач Державне підприємство „Судовий інформаційний центр".

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.