Язык сайта:
русский   украинский   English


Судове рішення по справі № 22-764


Справа № 22-764

Головуюча в 1 інстанції - Ведяніна Т.О. Доповідач - Шимків С.С.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2006 року м. Рівне

Колегія судців судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області

у складі: головуючого судді Шимківа С.С.

суддів Ковалевича С.П., Гордійчук С.О.

при секретарі Івановій І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду від 18 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання, -

встановила:

Рішенням Сарненського районного суду від 18 квітня 2006 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у

розмірі 250 грн. щомісячно до досягнення їх дитиною - ОСОБА_3, 21 травня 2005

р.н. трьохрічного віку, починаючи з 03 квітня 2006 року. У поданій апеляційній скарзі

ОСОБА_1 вважає, що суд при дослідженні матеріалів справи невірно оцінив зібрані докази, у зв"язку з чим постановив необгрунтоване рішення.

Судом не враховано вимоги ст. 84 ч. 4 Сімейного Кодексу України, згідно якої право на утримання вагітна дружина, а також дружина з якою проживає дитина до трьох річного віку має за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Такої можливості він не має, оскільки сплачує аліменти в користь дружини на утримання дитини та погашає кредитні зобов"язання по укладених договорах кредиту, пов"язаного з придбанням житла для їхньої сім"ї.

Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія судців приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказаних вимог закону не виконав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має місце роботи, є батьком спільної з позивачкою дитини, а тому він зобов»язаний утримувати ОСОБА_2

Проте, погодитися з таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду не може, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають одну дитину - сина ОСОБА_3, 21 травня 2005 р.н., на утримання якого ОСОБА_1 сплачує аліменти в розмірі 1/4 від усіх видів його доходів.

ОСОБА_1 працює на Львівській залізниці монтером, місцем його роботи є ст.Сарни, ІНФОРМАЦІЯ_1. Його середньомісячна заробітна плата становить 1200-1300 грн. Інших видів доходу він не має.

Крім того, 13 жовтня 2005 року ОСОБА_1 уклав з ВАТ КБ «Надра» договір позики грошей на суму 6300 грн., які зобов»язаний повернути протягом 180 місяців до 12 жовтня 2020 року.

03 квітня 2006 року він уклав з АБ «Експрес-Банк» договір позики грошей на суму 3000 грн., які зобов»язаний повернути до 02 квітня 2008 року.

Встановлено, що дані кошти були витрачені на придбання в інтересах сім»ї квартири АДРЕСА_1в м.Сарни.

Якщо одним із подружжя укладено договір в ітересах сім»ї, як це передбачено ч.З ст.61 СК України, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 4 ст. 84 Сімейного кодексу України встановлено, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Тобто, право на аліменти у дружини матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка.

За таких обставин, на переконання колегії суддів апеляційного суду, заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги не грунтуються на нормах сімейного законодавства.

У ОСОБА_1 відсутня можливість сплачувати аліменти на її утримання.

Враховуючи те, що висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 303, 309 ч.І п. З, 4, 316 ЦПК України, на підставі ч.З ст.61, ч.4 ст.84 СК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Сарненського районного суду від 18 квітня 2006 року скасувати.

ОСОБА_2 відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання за недоведеністю позовних вимог.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно. Воно може бути

оскарженим безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його

проголошення.

Головуючий-суддя С.С. Шимків

С.П. Ковалевич

С.О. Гордійчук