Язык сайта:
русский   украинский   English


Судове рішення по справі № 22-1703-2006


Справа № 22 -1703 -2006 Головуючий у 1-й інстанції - Попович С.М.

Категорія - 5 Доповідач - Сукач Т.О.

РІШЕННЯ Іменем України

15 червня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої судді - Бубличенко В.П.

суддів Голованя А.М.

Сукач Т.О.

при секретарі Куцокінь-Тимошенко О.М.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та зустрічними позовами ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна, що є у спільній сумісній власності та визнання права власності, ОСОБА_3 і інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/4 частину квартири за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду від 3 квітня 2006 року.

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2005 року ОСОБА_2 пред'явив позов до ОСОБА_3 про поділ майна, що є у спільній сумісній власності та визнання права власності. Зазначав, що згідно договору купівлі-продажу від 2 квітня 2002 року вони з відповідачкою є власниками квартири АДРЕСА_1. Спільне життя з відповідачкою не склалося, тому 20 жовтня 2003 року шлюб між ними розірвано у встановленому законом порядку. В зв'язку з цим виникла необхідність у поділі квартири. Оскільки при купівлі спірної квартири ним було внесено кошти від продажу майна, що належало йому особисто, позивач просив визнати за ним право власності на 3/4 частин квартири, а за відповідачкою на 1/4 частин. Визнати за ним право власності на всю квартиру з виплатою відповідачці вартості її частки.

ОСОБА_3 пред'явила зустрічний позов в якому просила з урахуванням інтересів неповнолітньої доньки визнати за нею право власності на всю квартиру з компенсацією позивачу вартості 1/3 частини квартири, на яку він має право.

Під час розгляду справи відповідачка звернулася до позивача із зустрічним позовом в інтересах доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, про визнання за нею права власності на 1/4 частину спірної квартири. Посилалася на те, що позивачем разом із донькою була приватизована однокімнатна квартира АДРЕСА_2. Вказана квартира була продана за 1 100 доларів США і ці гроші були витрачені на придбання спірної квартири, яка була придбана за 2 000 доларів США.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 3 квітня 2006 року в

задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3

задоволений частково. За нею визнано право власності на 3/8 частин, а за ОСОБА_4

на 1/4 частину квартири АДРЕСА_3

Квартира залишена ОСОБА_3 і з неї на користь ОСОБА_2 стягнута грошова

компенсація за його частку в сумі 27 688 грн.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суд скасувати і ухвалити нове рішення, яким визнати за ним право власності на спірну квартиру з виплатою відповідачці та ОСОБА_4 грошової компенсації за їх частину квартири. Посилається на те. що суд неправильно визначив частки сторін у праві власності на спірну квартиру. Частка ОСОБА_3 безпідставно збільшена до 3/8 частин, тоді як вона має право на 1/4 частину квартири. Рішення суду постановлене порушеннями вимог матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його представника, які підтримували доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.

Суд належним чином з'ясував обставини справи, але припустився помилки при застосуванні норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного і необгрунтованого рішення. Зазначене відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовів сторін.

Встановлено, що 30.04.1997 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 Н.В.(а.с.5). 2 січня ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_4 (а.с.23). З моменту реєстрації шлюбу сторони проживали в квартирі АДРЕСА_2, квартиронаймачем якої був позивач. Ця квартира була приватизована і передана у власність ОСОБА_2 і ОСОБА_4 15.01.2001 року відповідно до ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та ст. 15 Закону України «Про власність» (а.с. 10). Колегія суддів вважає, що частки ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у праві власності на зазначену однокімнатну квартиру були рівними, тобто кожен з них мав право на 1/2 її частину, оскільки в матеріалах справи не має даних про те, що між позивачем і законним представником неповнолітньої доньки сторін були визначені інші частки в праві власності на зазначену квартиру.

2 квітня 2001 року ОСОБА_2 і ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

20 жовтня 2003року відділом реєстрації актів громадянського стану Олександрійського міського управління юстиції зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_2 і ОСОБА_4(а.с.6).

7 червня 2005 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб із ОСОБА_3 її прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_6.

Відповідно до ст.69 СК України подружжя має право на поділ майна, що є об'єктом права їх спільної сумісної власності.

Сторони погодилися і колегія суддів вважає встановленим, що квартира АДРЕСА_2 була продана 26 лютого 2001 року не за 1100 грн., а за 1100 доларів США (а.с.24). Квартира АДРЕСА_1 куплена за 2 000 доларів США, а не за 9 000 грн., як зазначено в договорі купівлі-продажу (а.с. 11), 1100 доларів із яких, це кошти виручені від продажу однокімнатної квартири.

Колегія суддів вважає доведеними доводи ОСОБА_3 про те, що 900 доларів

США відповідно до ст.22 КпШС України, що був чинним на час виникнення даних

правовідносин, є спільними коштами подружжя. Кожен з них має право на 1/2 частину

цих коштів, тобто по 450 доларів США. ОСОБА_2 не надав доказів того, що вся

зазначена сума є його особистою власністю.

Таким чином на придбання квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2

внесено 1 000 (550+450) доларів США; ОСОБА_3- 450 дол. США ОСОБА_4

- 550 дол. США, що в частках відповідно становить: у ОСОБА_2, - 1/2 частина

квартири, у ОСОБА_3 - 9/40 частин, ОСОБА_4.- 11/40 частині вказаної

квартири.

Відповідно до ст.71 Сімейного кодексу України, ст.364 ЦК України компенсація співвласникові чи присудження одному з подружжя грошової компенсації за його частку у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на квартиру, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Із пояснень сторін, матеріалів справи вбачається, що жоден з них не погоджується отримати грошову компенсацію за належну йому частку у праві власності на спірну квартиру. В зв'язку з цим, не можна погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що спірна квартира залишається ОСОБА_3, а вона повинна відшкодувати позивачу грошову компенсацію за його частку у праві власності в сумі 27 688 грн.

Передбачених ст.З65 ЦК України підстав для припинення за рішенням суду права сторін на частку у спільному майні не встановлено, тому вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання за кожним з них права власності на квартиру з виплатою іншій стороні грошової компенсації за частку у спільній власності не підлягають задоволенню.

На підставі ст.22 КпШС України, ст.ст.70,71Сімейного кодексу України, ст.ст.355 357,364,365 ЦК України, керуючись ст.ст.307ч.1п.3,309ч.1п.4,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду від 3 квітня 2006 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину, ОСОБА_3 на 9/40 частин, ОСОБА_4 на 11/40 частин квартириАДРЕСА_1.

В задоволенні вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання за кожним з них права власності на квартиру з виплатою іншій стороні грошової компенсації за частку у спільній власності відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з 15 червня 2006року.