Язык сайта:
русский   украинский   English


Постанова Вищого адміністративного суду України


ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2006 р.                                                                                                    м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Карася О.В., Шипуліної Т.М., Маринчак Н.Є., Степашка О.І.

при секретарі:

розглянувши у

відкритому судовому засіданні

Павлушку Р.С.

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні Фінансові Ресурси»

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського

суду від 09.08.05

у справі № 07/2023

господарського суду Черкаської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні

Фінансові Ресурси»

до 1. Черкаської об‘єднаної державної

податкової інспекції

2. Відділення

державного казначейства у м. Черкаси

про визнання

недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної

заборгованості з ПДВ в сумі 4935000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду

Черкаської області від 23.06.2005 р., залишеним без змін постановою Київського

міжобласного апеляційного господарського суду від 09.08.2005 р., позов

задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення

Черкаської ОДПІ від 29.11.2004 р. № 0001772304/0 про виявлення завищення на 4 936

038,00 грн. суми бюджетного відшкодування, задекларованої ТОВ «Східні фінансові

ресурси» в податковій декларації за травень 2004 року. В позові про стягнення

бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 4 935 000,00 грн. відмовлено.

Судові рішення в частині

задоволених позовних вимог вмотивовані тим, що сума ПДВ 4 935 000,00 грн., яка

була включена до податкового кредиту в податковій декларації за вказаний звітний

податковий період і яка вплинула на стан розрахунків позивача з бюджетом за цей

звітний податковий період за результатами від’ємного значення різниці між

загальною сумою податкових зобов’язань і сумою податкового кредиту,

підтверджується податковою накладною від 18.05.2004 р. № 34, виданою ПП

«Сатурн», яка відповідає вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст.7 Закону України

«Про податок на додану вартість».

Висновок суду про відсутність

підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про стягнення бюджетної

заборгованості обргрунтований посиланням на встановлений факт відсутності

надмірної сплати податку до бюджету за травень 2004 року, оскільки ПП «Сатурн»

не перерахувало до бюджету податок в зазначеній сумі.

В касаційній скарзі ТОВ «Східні

фінансові ресурси» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції,

рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог

про стягнення бюджетної заборгованості та прийняти в цій частині позовних вимог

нове рішення про задоволення позову, а в іншій частині рішення першої інстанції

залишити без змін, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій

ст.ст.1, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст.1, 7

Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.34,38,43 ГПК України.

Заперечуючи проти касаційної

скарги, ДПІ у м. Черкаси, як процесуальний правонаступник Черкаської ОДПІ,

просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вважаючи скаргу необґрунтованою.

Перевіривши правильність

застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального

права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого

адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга

підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій

встановлено, що позивач на підставі договору № СВФ/6-ГП/2 від 17.05.2004 р.

придбав у ПП «Сатурн» систему автоматизованого контролю технологічних об’єктів

гірничодобувної промисловості «АКТО-ГП-256» ТУ У 33.3-32651387-001-2003 в

кількості шести одиниць по ціні 29 610 000,00 грн., в тому числі ПДВ 4 935 000,00

грн. На вказану суму поставки позивач отримав від продавця податкову накладну №

34 від 18.05.2004 р., на підставі якої включив до складу податкового кредиту

нарахований у ціні придбання податок в зазначеній сумі.

18.05.2004 р. позивач уклав з

ТОВ «СВР-2002» договір комісії № 6/2 –ВС/256 про продаж на умовах комісії

вищевказаного товару на експорт по ціні 24 698 100,00 грн.

29.05.2004 р. товар був

експортований за межі митної території України, а 04.06.2004 р. на банківський

рахунок позивача від комісіонера поступили грошові кошти в розрахунок за

реалізований товар у сумі 24 698 100,00 грн. В цей же день позивач платіжними

дорученнями від 04.06.2004 р. № 723, 730, 738 розрахувався з продавцем ПП

«Сатурн» за придбаний товар в повному обсязі згідно ціни придбання.

Задовольняючи частково позов та

визнаючи правомірним формування позивачем податкового кредиту за рахунок суми ПДВ

, нарахованої у зв’язку з придбанням товару у ПП «Сатурн», суди попередніх

інстанцій не взяли до уваги, що згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону

України «Про податок на додану вартість» обов’язковою умовою виникнення у

платника податку права на включення до податкового кредиту сум податку,

сплаченого /нарахованого/ у зв’язку з придбанням у податковому звітному періоді

товарів /робіт, послуг/, є віднесення згідно встановлених законом правил

податкового обліку вартості цих товарів /робіт, послуг/ до валових витрат, а в

разі придбання основних фондів чи нематеріальних активів – до витрат, що

підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5

Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою

валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Виходячи із змісту пункту 1.32

ст.1 цього Закону неодмінною характерною рисою господарської діяльності в

податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій,

матеріальній чи нематеріальній формах.

Встановлені судами попередніх

інстанцій обставини справи щодо заниження позивачем на значну суму ціни продажу

придбаного у ПП «Сатурн» вищевказаного товару порівняно з ціною його придбання

при тому, що передача позивачем товару на комісію з визначенням ціни продажу

здійснювалася в день придбання ним цього товару, що виключає зміну якісних

характеристик товару або зміну кон’юктури ринку, свідчать про відсутність

зв’язку витрат позивача на придбання цього товару з його господарською

діяльністю з точки зору вимог податкового законодавства. А відтак у позивача не

було передбачених підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок

на додану вартість» підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ,

нарахованих у зв’язку з придбанням зазначеного товару, і, як наслідок, у

позивача не виникло право на стягнення бюджетного відшкодування ПДВ за

податковою декларацією за травень 2004 року.

Відповідно до

частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип

верховенства права. Верховенство права-це панування права в суспільстві.

Конституційний Суд України в

рішенні від 02.11.2004 р. у справі № 1-33/2004 (справа про призначення судом

більш м‘якого покарання) роз‘яснив, що верховенство права вимагає від держави

його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність.

Як зазначив Конституційний Суд

України, справедливість – одна з основних засад права, є вирішальною у

визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських

вимірів права.

Визначаючи права та обов‘язки

платника ПДВ, законодавець виходив з принципу їх справедливого співвідношення.

Реалізація господарюючим суб‘єктом законодавчо закріпленої свободи

підприємницької діяльності не повинна йти в розріз із зазначеним принципом.

Встановивши повно і правильно

обставини справи, суди попередніх інстанцій разом з тим внаслідок порушення

норм матеріального права дали невірну юридичну оцінку цим обставинам, що

спричинило помилковість висновку суду щодо прав і обов’язків сторін у справі та

призвело до ухвалення незаконних судових рішень в частині позовних вимог про визнання

недійсним спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене  відповідно до ст.229 КАС України постановлені

у справі судові рішення в зазначеній частині підлягають скасуванню з ухваленням

нового рішення про відмову в позові.

Оскільки висновок судів

попередніх інстанцій про відмову в позові в частині позовних вимог про

стягнення бюджетної заборгованості відповідає встановленим у справі обставинам

і є вірним по суті, постановлені у справі судові рішення в цій частині

підлягають залишенню без змін безвідносно до мотивів такого висновку.

Ухвалюючи нове судове рішення

щодо позовних вимог, стосовно яких не заявлені вимоги в касаційній скарзі, суд

касаційної інстанції виходить із закріпленого ст.159 КАС України принципу

законності й обґрунтованості судового рішення в адміністративній справі та меж

перегляду судових рішень судом касаційної інстанції, встановлених частиною 2

ст.220 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 229,

230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні Фінансові Ресурси» задовольнити частково.

Постанову Київського

міжобласного апеляційного господарського суду від 09.08.05 та рішення

господарського суду Черкаської області від 23.06.2005 р. скасувати в частині

задоволення позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Черкаської

ОДПІ від 29.11.2004 р. № 0001772304/0. В позові в цій частині відмовити.

В іншій

частині постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від

09.08.05 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту

проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в

порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства

України.

Головуючий                                                                                               Усенко

Є.А.

Судді                                                                                                            Карась

О.В.

                                                                                                                      Шипуліна

Т.М.

                                                                                                                      Маринчак

Н.Є.

                                                                                                                      Степашко

О.І.

З оригіналом згідно

Суддя                                                 Усенко

Є.А.