Язык сайта:
русский   украинский   English


Постанова Вищого адміністративного суду України


ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ

СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 

2006 року                                                    м.

Київ

Колегія

суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

         головуючого:       Бутенка В.І.,

         суддів:                    Сороки М.О.,

Горбатюка С.А.,  

                                         Лиски

Т.О.,

Панченка О.І.,

при секретарі                Якименко О.М.

з участю представників: Державної

податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Семенка І.Ю., суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянувши у

відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної

податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на рішення господарського

суду м. Києва від 4 листопада 2004 року і постанову Київського апеляційного

господарського суду від 20 січня 2005 року

у справі за позовом суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському

районі м.Києва (далі-ДПІ) про визнання недійсним податкового

повідомлення-рішення,

встановила:

Суб'єкт підприємницької

діяльності ОСОБА_1 звернулась до господарського суду з позовом  до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення -

рішення.

Рішенням господарського

суду м. Києва від 4 листопада 2004 року, залишеним без зміни ухвалою Київського

апеляційного господарського суду від 20 січня 2005 року, позов задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1 Стягнуто з відповідача

на користь позивача судові витрати в сумі 203.00 грн.

У

касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення

судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення

скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна

скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

Судами

встановлено, що відповідачем було здійснено перевірку позивача на предмет

дотримання вимог законодавства про оподаткування за період з 01.01.2001 р. по

01.01.2004 р. За результатами цієї перевірки був складений акт НОМЕР_1 та

прийнято податкове повідомлення-рішення, яке є предметом спору у цій справі.

Задовольняючи

позов, суд виходив з того, що пп..7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок

на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових

накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у

порядку, передбаченому ст. 9 зазначеного Закону. Суб'єкти підприємницької

діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає

сплати податку або передбачає його сплату в іншому, ніж визначено цим Законом

порядку, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання

податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період,

в якому відбувся такий перехід.

Свідоцтво

про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - фізичною

особою за ставкою 10 % та застосування спрощеної системи оподаткування, обліку

та звітності видано ОСОБА_1 з жовтня 2001 року, що фактично підтверджує

відсутність у позивача будь-якої заборгованості із сплати податків

(обов'язкових платежів) та його право не сплачувати ПДВ.

Крім

того, на момент складання акту перевірки та прийняття спірного податкового

повідомлення-рішення, позивач була платником єдиного податку на підставі

свідоцтва НОМЕР_2, отже не була платником податку на додану вартість.

 Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком.

Проте,

судами не враховано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від

16 березня 2000 р. № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня

1998 р. N 727»  суб'єкти малого

підприємництва - фізичні особи, які до переходу на спрощену систему

оподаткування, обліку та звітності були платниками податку на додану вартість і

після переходу до неї прийняли рішення про те, що вони згідно з абзацом другим

частини першої статті 6 не є платниками податку на додану вартість, подають

до відповідного органу державної податкової служби заяву про скасування

реєстрації їх як платників податку на додану вартість і здають відповідне

свідоцтво.

Не

враховано також судами, що відповідно до пп..25.1 п. 25 Наказу Державної

податкової адміністрації України від 1 березня 2000року N 79 «Про затвердження

Положення про Реєстр платників податку на додану вартість» при переході

платника податку на додану вартість - юридичної особи на спрощену систему

оподаткування, обліку та звітності за єдиним податком за ставкою 10 відсотків

або, коли фізична особа, яка до переходу на спрощену систему оподаткування,

обліку та звітності була платником податку на додану вартість, після переходу

до неї прийняла рішення про те, що вона не є платником податку на додану

вартість виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання

Свідоцтва здійснюються за заявою платника податків.

Оскільки,

як встановлено судом, на час перевірки податковим органом ОСОБА_1 із

вищевказаною заявою не зверталась та не здавала Свідоцтво платника податку на

додану вартість, то у суду не було підстав для задоволення позову.

Чинне податкове законодавство не визначає

обов'язку державної податкової служби при переведенні суб'єкта підприємницької

діяльності з загальної системи оподаткування на спрощену систему автоматично

виключати останнього з Реєстру платників ПДВ. Прийняття рішення про виключення

з Реєстру платників ПДВ належить виключно самим суб'єктам підприємницької

діяльності.

З

врахуванням того, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди

першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело

до ухвалення незаконних  судових рішень

відповідно до вимог ст.. 229 КАС України вказані судові рішення піддягають

скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. 

Керуючись

ст. ст.  220, 221, 223, 229, 230, 232 КАС

України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової

інспекції у Подільському районі м. Києва задовольнити.

Рішення господарського суду м. Києва від 4

листопада 2004 року і ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20

січня 2005 року скасувати.

В задоволенні позову  суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання

недійсним податкового повідомлення-рішення відмовити.

 Постанова набирає законної сили з моменту

проголошення  і оскарженню не підлягає.

Судді: