Язык сайта:
русский   украинский   English


Постанова Вищого адміністративного суду України


ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПО С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М       У К Р А Ї Н И

   30 листопада 2006 року                                           м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в

складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,  Усенко Є.А.,

при секретарі: Бойченко Ю.П.,

за участю від позивача Дубаса В.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  ДП

«Захід-Медіа» на рішення Господарського суду Львівської області від 26 травня

2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22

серпня 2005 року по справі № 5/421-12/83 за позовом ДП «Захід-Медіа» до

Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання

недійсними актів державного органу - податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь

судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання,

перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування

судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального

права, правової оцінки обставин у справі, колегія –

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2005 року позивач – дочірнє

підприємство «Захід-Медіа» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Франківському

районі м. Львова про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення

№2880/10/23-2 від 17.02.2005 року про визначення  податкового зобов’язання з податку на

прибуток у розмірі 160370 грн. та штрафних санкцій з цього податку в розмірі

80185 грн. та податкового повідомлення – рішення №2881/10/23-2 від того ж числа

про визначення податкового повідомлення-рішення 

з податку на додану вартість в розмірі 10560 грн. та штрафної санкції з

цього  податку в розмірі 5280 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від

26.05.2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного

господарського суду від 22.08.2005 року, 

позовні вимоги були задоволені частково, визнано недійсним податкове

повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ та

штрафних санкцій з цього податку, в решті рішення суду першої інстанції було

залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся з

касаційною скаргою до Вищого господарського суд України, який своєю ухвалою від

11 листопада 2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу

адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного

суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2006 року

касаційна скарга прийнята до провадження суду та по ній відкрито касаційне

провадження

В касаційній скарзі позивач просить змінити судові рішення

в частині відмови їм у задоволенні вимог про визнання недійсними податкового

повідомлення-рішення №2880/10/23-2 від 17.02.2005 року про визначення  податкового зобов’язання з податку на

прибуток у розмірі 160370 грн. та штрафних санкцій з цього податку в розмірі

80185 грн. та постановити нове - про задоволення вимог у повному обсязі,

оскільки вважають, що встановивши правильно обставини справи суди допустили

порушення норм матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні касаційної

інстанції  підтримав касаційну скаргу і

просив її задовольнити.

Касаційна скарга підлягає задоволенню,  рішення судів першої та апеляційної інстанції  в части, якою відмовлено в задоволенні вимог

– скасуванню з постановленням нового – про задоволення позову щодо визнання

недійсними податкового повідомлення-рішення №2880/10/23-2 від 17.02.2005 року з

огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної

інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у

межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм

матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Згідно ст. 229 КАС України, в разі, якщо обставини справи

встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій

порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення

незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції вправі ухвалити нове

рішення.

Судами правильно було встановлено, що позивач є видавцем

друкованих засобів масової інформації /газет/ «Телетиждень. Західноукраїнський

випуск», «Телескоп. Західноукраїнський випуск» та «Комсомольська правка в Україні.

 Західноукраїнський випуск» і це

підтверджується свідоцтвами про державну реєстрацію цих газет від13.05.03 року

№7294, від04.06.03 року №7388 та від 19.06.03 року №7453 серії КВ, які видані

Державним комітетом інформаційної політики, телебачення та радіомовлення

України.

Ним були укладені договори на друк засобів масової

інформації, видавцем яких є позивач, із

ЗАТ «Видавничий дім «Високий замок» /договір від 01.04.03 №01-04-03/, із ТОВ

«Видавнича група «Експрес» /договір на виконання поліграфічних робіт від

01.04.03 року №43/24/ , із ТОВ «Спектраль» /договір на друкування видання від

01.05.03 року/ та із ДП «Видавничо-поліграфічне підприємство МО України «Армія

України» / договір на друкування видання від 01.05.03 року/ за змістом яких, ці

підприємства надавали позивачу виключно поліграфічні послуги із виготовлення

/друку/ засобів масової інформації на підставі наданих позивачем текстових

оригіналів, фотооригіналів текстових діапозитивів і т.п., без будь-якого

переходу права власності на друковані видання від позивача до цих підприємств.

Відмовляючи дочірньому підприємству «Захід-Медіа» у

задоволенні позову про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення

№2880/10/23-2 від 17.02.2005 року щодо визначення  податкового зобов’язання з податку на

прибуток у розмірі 160370 грн. та штрафних санкцій з цього податку в розмірі

80185 грн., суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач не

має право користуватися приписами п.7.19, п.7.20 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств», оскільки він  не включений відповідно до ст.12 Закону

України «Про видавничу справу» до Державного реєстру України видавців,

виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції.

Такі висновки суду зроблені всупереч  фактично встановленим обставинам справи

та  при неправильному застосуванні норм

матеріального права.

Так, п.7.19 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств» /в редакції, що була дійсною на час виникнення спірних

правовідносин / встановлював, що тимчасово до 1 січня 2004 року не включаються

до складу валових доходів платника податку доходи, отримані від продажу

видавничої продукції замовнику або безпосередньому споживачу.

Стаття 1 Закону України «Про видавничу справу» визначає

видавничу продукцію як сукупність видань, призначених до випуску або випущених

видавцем /видавцями/.

При цьому серед ознак «видавничої продукції»  відсутня така ознака як включення її видавця

до Реєстру.

Не ставиться  в

залежність від цього і виникнення права на застосування п.7.19 ст.7 Законом

України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, згідно з постановою Кабінету Міністрів України

від 28.09.98 року №1540 було затверджено 

Положення про Державний реєстр видавців, виготовлювачів і

розповсюджувачів видавничої продукції. Пунктом 1 якого  встановлено, що це Положення поширюється на

суб’єктів видавничої справи незалежно

від форм власності та організаційно правових форм, за винятком видавців та

розповсюджувачів  засобів масової

інформації.

Статтею 1 Закону України «Про друковані засоби масової

інформації /пресу/ в Україні» визначено, що в цьому законі під друкованими

засобами масової інформації /пресу/ в Україні розуміються періодичні і такі, що

продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один

і більше номерів /випусків/ протягом року на підставі свідоцтва про державну

реєстрацію.

Таким чином, оскільки позивач є видавцем друкованих засобів

масової інформації, що встановлено судами, які є складовою частиною видавничої

продукції, то його відсутність як видавця, виготовлювача  чи розповсюджувача у Державному реєстрі не

може бути підставою для відсутності у нього права на застосування спеціального

порядку оподаткування доходів від продажу його видавничої продукції.

Враховуючи наведене, позовні вимоги дочірнього підприємства

«Захід-Медіа» про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення

№2880/10/23-2 від 17.02.2005 року щодо визначення  податкового зобов’язання з податку на

прибуток у розмірі 160370 грн. та штрафних санкцій з цього податку в розмірі

80185 грн. підлягають задоволенню, а рішення суду першої та апеляційної

інстанції в цій частині – скасуванню.

Керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст. 224, 

231 та ч.5 ст.254  КАС України,

колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу дочірнього підприємства «Захід-Медіа»

задовольнити.

 Рішення

господарського суду Львівської області від 26.05.2005 року та постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2005 року в части відмови  у задоволенні вимог про визнання недійсними

податкового повідомлення-рішення про визначення 

податкового зобов’язання з податку на прибуток та штрафної санкції з цього податку скасувати,

постановити нове, яким податкове повідомлення-рішення №2880/10/23-2 від

17.02.2005 року винесене ДПІ у Франківському районі м. Львова  визнати недійсним щодо визначення  податкового зобов’язання з податку на

прибуток у розмірі 160370 грн. та штрафних санкцій з цього податку в розмірі

80185 грн.

В решті рішення судів залишити без змін.

Постанова  набирає

законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до

Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий: /підпис/

Шипуліна Т.М.

Судді: /підписи/

Карась О.В.

Маринчак Н.Є.

Костенко М.І.

Усенко Є.А.

З оригіналом згідно.

Суддя:                                   Т.М.

Шипуліна