Язык сайта:
русский   украинский   English


Постанова Вищого адміністративного суду України


ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                                      П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 грудня 2006

року                                                           м.

Київ

         Колегія суддів Вищого адміністративного

суду України у складі:

Головуючого  - 

судді  Фадєєвої Н.М.

Суддів             - 

Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Чалого С.Я.

                   Харченка В.В.

при секретарі  -  Деревенському

І.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю

підприємство з іноземними інвестиціями «Меркурі ЛТД» на постанову

господарського суду м. Києва від 29.03.2006р. та постанову Київського

апеляційного господарського суду від 19.09.2006р. у справі за позовом ЗАТ «

Укрвино» до Міністерства аграрної політики України, треті особи – Регіональне

відділення Фонду державного майна України, Державне комплексне торгівельне

підприємство «Хрещатик», ТОВ « підприємство з іноземними інвестиціями «Меркурі

ЛТД», Державне підприємство « Київський виноробний завод» про визнання

недійсними наказів, -

В С Т А Н О В И Л А :

Справа №К-32425/06

Доповідач Фадєєва

Н.М.

Закрите акціонерне товариство «Укрвино» (далі – ЗАТ

«Укрвино») звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства

аграрної політики України (далі - Мінагрополітики), треті особи: Регіональне

відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі - Третя особа 1),

Державне комплексне торгівельне підприємство «Хрещатик» (далі – Третя особа 2),

Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями

«Меркурі ЛТД» (далі - третя особа 3) та Державне підприємство «Київський

виноробний завод» (далі – третя особа 4) про визнання недійсними наказів.

Рішенням господарського суду м. Києва по справі №

41/149 від 16.04.2004 даний позов було задоволено частково, а саме: визнано

недійсними накази Міністерства аграрної політики України за № 173  від 17.06.2003 «Про прийняття до сфери

управління державного майна, яке повертається після оренди» та за № 211 від

01.07.2003 «Про зміни до наказу від 17.06.2003 № 173» щодо вимог про визнання

недійсним акту прийому-передачі державного майна, яке перебувало в оренді, на

баланс Державного комплексного торгівельного підприємства «Хрещатик» від

16.07.2003, то у цій частині провадження у справі судом було припинено.

Правомірність вказаного рішення була підтверджена

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2004 та

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2004. Крім того,

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2004 було зобов‘язано

господарський суд м. Києва уточнити п.3 резолютивної частини рішення від

16.04.2004.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.12.2004

було роз‘яснено п.3 резолютивної частини рішення від 16.04.2004.

30.06.2005 Генеральна прокуратура України звернулась

до господарського суду м. Києва з поданням про перегляд за нововиявленими

обставинами рішення суду від 16.04.2004.

Постановою господарського суду м. Києва від 29.03.2006

за результатами перегляду рішення за нововиявленими обставинами рішення

господарського суду м. Києва від 16.04.2004 по справі № 41/149  в частині визнання недійсними наказів

Міністерства аграрної політики України від 17.06.2003 № 173 та від 01.07.2003 №

211 було скасовано і цією ж постановою суду в задоволенні позовних вимог –

відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду

від 19.09.2006 апеляційна скарга третьої особи 3 була залишена без задоволення,

а постанова господарського суду м. Києва від 29.03.2006 – без змін.

В касаційній скарзі 

ТОВ «Меркурі ЛТД» посилається на те, що судами першої та апеляційної

інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права України, що

призвело до неправильного вирішення спору.

При цьому, ТОВ «Меркурі ЛТД» обґрунтовує свою позицію

наступним:

Декрет Кабінету Міністрів України від 15.12.92 № 8-92 «Про управління

майном, що є у загальнодержавній власності», на підставі якого діяв Відповідач,

видаючи спірні накази, не поширює свою дію на правовідносини, які виникли до

набрання ним чинності, а саме на правовідносини, пов‘язані з договором оренди

цілісного майнового комплексу «Укрвино», який було укладено 10.12.92;

Порядок повернення орендованих цілісних майнових

комплексів державних підприємств після припинення договору оренди», затверджений

наказом Фонду державного майна України від 7.08.1997 № 847, не поширює свою дію

на правовідносини, які виникли між сторонами Договору оренди від 10.12.92 № 4

при закінченні цього договору, оскільки вказаний порядок набув чинності лише

через п‘ять років після укладення договору оренду. В якості обґрунтування

такого твердження заявник посилається на рішення господарського суду м. Києва

від 06.03.2006 у справі № 3/101.

Крім того Заявник вказує на те, що дії Міністерства

аграрної політики України та Регіонального відділення ФДМУ по м. Києву не

відповідали вимогам вказаного Порядку та виходили за межі процедури, яка

встановлена вищезазначеним нормативним актом. Крім того, на думку Заявника

судами першої та апеляційної інстанції не було враховано, що під час видання

спірних наказів відбувались події, пов‘язані з укладенням договору оренди ЦМК

«Укрвино» зі сторони Заявника – ТОВ «Меркурі ЛТД». В силу ст.9 Закону України

«Про оренду державного та комунального майна» з моменту надходження до

орендодавця заяви та проекту договору оренди цілісного майнового комплексу щодо

відповідного підприємства, його структурного підрозділу припиняється чинність

пунктів 3, 5, 6 статті 10, пунктів 1, 3 статті 12, пункту 2 статті 24, пункту 3

статті 25 Закону України "Про підприємства в Україні" в частині

купівлі, продажу, передачі, обміну, надання безоплатно, списання майна, а також

у частині придбання цінних паперів, одержання кредитів у розмірах, що

перевищують середньорічний рівень за останніх три роки у порівнянних цінах.

Якщо зазначені дії необхідні для ефективного функціонування підприємства, вони

здійснюються з дозволу відповідного орендодавця.  призводить до припинення будь-яких дій,

пов‘язаних з передачею майна.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних

підстав.Як встановлено судами 10.12.92 між організацією орендарів фірми

«Укрвино», правонаступником якої є закрите акціонере товариство «Укрвино» та

Третьою особою 1 було укладено договір оренди № 4 цілісного майнового комплексу

«Укрвино», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле,5. наказом

Третьої особи 1 від 26.03.98 № 315 термін дії зазначеного договору було

продовжено до 10.12.2002.

10.12.2002 закінчився термін дії договору оренди

цілісного майнового комплексу «Укрвино».

Зазначена обставина в силу ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду

державного та комунального майна» є підставою для повернення майна орендодавцю

на умовах, визначених у договорі оренди.

В зв‘язку з цим, колегія суддів погоджується із твердженням

Заявника відносно того, що на правовідносини, які виникли між сторонами

договору оренди № 4 не розповсюджується дія Порядку  повернення орендованих цілісних майнових

комплексів,  затвердженого наказом Фонду

державного майна України від 7.08.97 № 847 та зареєстрованого Міністерством

юстиції України від 25.09.97 № 446/2250 (далі - Порядок). Проте, таке

твердження є правомірним виключно щодо умов повернення майна орендодавця. Що

стосується процедури такого повернення та послідовності дій, то оскільки вони

не обумовлювались сторонами при укладенні договору оренди, а таке повернення

відбувалось в 2002-2003 році, тобто в період дії Порядку, то суд приходить до

висновку, що дія Порядку розповсюджується на правовідносини, які виникли між

сторонами Договору оренди № 4 в частині процедури проведення повернення майна

орендодавцю.

03.12.2002 у зв‘язку із закінченням терміну дії

договору оренди наказом Третьої особи 1 № 566 «Про створення інвентаризаційної

комісії та комісії по оцінці вартості майна ТОВ «Колективна фірма «Укрвино» була

створена інвентаризаційна комісія та комісія по оцінці майна.

Як встановлено судами за результатами роботи комісії

було складено та підписано Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу

ТОВ «Колективна фірма «Укрвино» станом на 30.11.2002, Протокол № 1 засідання

комісії з оцінки та Протокол № 1 засідання інвентаризаційної комісії.

Відповідно до п.18 Порядку після закінчення своєї роботи Комісія подає

орендодавцеві і орендареві:

а) протокол про результати інвентаризації цілісного майнового комплексу

орендного підприємства;

б) протокол розподілу вартості майна між орендодавцем і орендарем;

в) акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного

підприємства, з зазначенням у ньому державної і орендарської часток у майні;

г) акт приймання-передачі від орендаря орендодавцю державної частки у

майні орендного підприємства.

При цьому, відповідно до п.20 Порядку після

затвердження акта оцінки визначена за ним державна частка у цілісному майновому

комплексі орендного підприємства повертається орендодавцю згідно з актом

приймання-передачі майна. За загальним правилом акт приймання-передачі є

документом, що засвідчує факт передачі та прийняття. Тобто, в даному випадку це

є двосторонній документ, який має бути підписаний орендодавцем – Регіональним

відділенням ФДМУ по м. Києву та 

орендарем -  ЗАТ «Укрвино».

При цьому аналіз змісту п.22 Порядку свідчить про те,

що до моменту підписання акта приймання-передачі майна, що було в оренді, його

утримувач відповідає за належне утримання і збереження.

За таких обставин очевидним є факт того, що для

прийняття подальшого рішення відносно розпорядження державним майном,  яке знаходилось в оренді, необхідно здійснити

процедуру повернення майна орендодавцю, яка здійснюється шляхом підписання між

орендарем та орендодавцем акту приймання-передачі.

Як свідчать матеріали справи листом від 04.03.2003 №

37-40-1-15/2219 Мінагропромполітики надіслало Регіональному відділенню ФДМУ по

м. Києву пропозицію про повернення йому майна цілісного майнового комплексу

«Укрвино».

Проте, колегія суддів не може погодитись із висновками судів

відносно того, що повернення майна було оформлене шляхом складання акту

приймання передачі від 01.07.2003, оскільки вказаний Акт було підписано лише

Регіональним відділення ФДМУ по Києву та Відповідачем. Підпис орендаря - ЗАТ

«Укрвино» на Акті приймання –передачі від 1.07.2003 – відсутній. Зазначена

обставина свідчить про те, що майно не було передано орендарем орендодавцю, а

отже у орендодавця не було жодних підстав для подальшої передачі його

Відповідачу.

Крім того, як свідчать матеріали справи, спірний наказ

№ 173 датований 17.06.2003, тобто навіть до підписання вищезазначеного Акту

приймання-передачі від 1.07.2003.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність у

Міністерства агропромислової політики жодних правових підстав для видання

17.06.2003 наказу № 173 відносно прийняття до сфери його управління майна, яке

на момент видання наказу знаходилось в орендаря.

Більш того, такі дії Відповідача свідчать про порушення

процедури, регламентованої Порядком.

Так, відповідно до п.21 Порядку вибір

організаційно-правової форми підприємства, що створюється на майні колишнього

орендного підприємства, здійснює Фонд державного майна України за погодженням з

органом управління відповідним державним майном, а у разі наявності у майні

орендного підприємства частки майна орендаря – також за погодженням з колишнім

орендарем. При цьому суттєвим є те, що вказаною нормою чітко передбачено, що

особою, яка приймає рішення відносно організаційно-правової форми підприємства

є саме Фонд державного майна України, а не його регіональне відділення чи орган

управління (в даному випадку Міністерство агропромислової політики).

При виборі організаційно-правової форми мають значення

такі фактори, як:

співвідношення часток держави і орендаря у майні

орендного підприємства, що реорганізується;

обмеження щодо участі недержавних юридичних осіб у

виробництві певних видів продукції;

обмеження щодо приватизації цілісних майнових

комплексів підприємств, їхніх структурних підрозділів;

вимоги антимонопольного законодавства.

Приєднання поверненого майна до майна діючого

державного підприємства є лише одним із способів подальшим розпорядженням таким

майном і його застосування обумовлене рядом передумов (п.22 Порядку).

Як свідчать матеріали справи Фонд державного майна

України не приймав жодних рішень щодо організаційно-правової форми

підприємства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про перевищення

Відповідачем наданих йому повноважень при виданні спірних наказів та порушення

Порядку  повернення орендованих цілісних

майнових комплексів.

Зважаючи на те, що по справі не вимагається збирання

або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом повно й

правильно, але допущено помилки в застосуванні норм матеріального права,

колегія суддів вважає можливим ухвалити нове рішення у формі постанови про

задоволення позовних вимог  в

частині  визнання недійсними наказів

Міністерства агропромислової політики України № 173  від 17.06.2003 «Про прийняття до сфери

управління державного майна, яке повертається після оренди» та № 211 від

01.07.2003 «Про зміни до наказу від 17.06.2003 № 173».

Керуючись ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів,

-

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з

іноземними інвестиціями «Меркурі ЛТД» задовольнити;

Постанову господарського суду м. Києва від 29.03.2006 та Ухвалу

Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 по справі №

41/149  - скасувати.

Позовні вимоги ЗАТ «Укрвино» задовольнити частково: визнати недійсним

наказ Міністерства агропромислової політики України № 173  від 17.06.2003 «Про прийняття до сфери

управління державного майна, яке повертається після оренди» та наказ  № 211 від 01.07.2003 «Про зміни до наказу від

17.06.2003 № 173».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не

підлягає.

Судді :