Язык сайта:
русский   украинский   English


Постанова Вищого адміністративного суду України


ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                                           П О

С Т А Н О В А

                            І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

12 липня 2006 року                м.

Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного

суду України у складі:

головуючого:         судді Фадєєвої

Н.М.,

суддів:  Гордійчук

М.П., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.,

при секретарі:                 Біла-Грошко О.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у

відкритому судовому засіданні в залі суду касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду в м.

Івано-Франківську Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського

міського суду від 24 травня 2005 року та ухвалу апеляційного суду

Івано-Франківської області від 10 грудня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного Фонду в м. Івано-Франківську про перерахування

наукової пенсії,-

встановила:

У березні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним

позовом, посилаючись на те, що йому відповідачем було безпідставно відмовлено в

перерахуванні пенсії як науковому працівнику з урахуванням суми заробітку за

індивідуальними договорами підряду на виконання науково-дослідних робіт за

період з 01.02.1996 року по 30.11.2004 рік, з яких сплачувалися до Пенсійного

фонду України страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням Івано-Франківського міського суду

від 24 травня 2005 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду

Івано-Франківської області від 10 грудня 2005 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Рішення судів мотивовані вимогами статті 66

Закону України «Про

пенсійне забезпечення», яка передбачає включення до заробітку для обчислення

пенсій всіх видів оплати праці, на які діючим законодавством нараховуються

страхові внески, крім виплат одноразового характеру.

Не погоджуючись з зазначеними судовими

рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення

норм матеріального права та неправильне трактування судами законодавства,

просить їх скасувати та постановити нове

рішення, яким в позові відмовити..

В судовому засіданні касаційної інстанції

позивач просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, вважаючи рішення

судів законними та обґрунтованими, представник відповідача в судове засідання

не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

         Заслухавши доповідача,

перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів

вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної

інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної

інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно

і повно, але при цьому суди порушили норми матеріального чи процесуального

права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Так, судами першої та апеляційної інстанції

правильно встановлені обставини справи, за якими ОСОБА_1 була призначена пенсія

як науковому працівнику відповідно до статті 24 Закону України “Про наукову і

науково-технічну діяльність”, яка була розрахована із заробітку за останні 24

календарні місяці за основним місцем роботи перед зверненням за пенсією. При

цьому на підставі статей 1, 23 Закону України “Про наукову і науково-технічну

діяльність” враховувалася заробітна плата позивача за основним місцем роботи

відповідно стажу роботи. Згідно статті 64 Закону України “Про пенсійне

забезпечення” пенсії обчислюються із середньомісячного заробітку. Відповідно до

статті 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” пенсія

науковим працівникам визначається із заробітної плати за правилами статей 65,

66 Закону України ”Про пенсійне забезпечення”.

Отже, аналізуючи зміст вищенаведених норм,

судова колегія приходить до висновку, що пенсія ОСОБА_1 правильно була

нарахована із його заробітної плати за основним місцем роботи, а тому дії відповідача

були правомірними і відповідали вимогам законодавства України.

ОСОБА_1 звернувся з позовними вимогами про

перерахування пенсії із врахуванням сум винагород за індивідуальними договорами

підряду, які він отримував поза межами трудового договору, а тому вказані суми

не входили в його заробітну плату за основним місцем роботи, як це передбачено

статтею 23 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” та

статтею 64 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

За таких обставин, його позовні вимоги є

безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому

задоволенню не підлягають.

При встановленні наведених фактів були

правильно та повно  встановлені фактичні

обставини справи, однак, при прийнятті рішення суди допустилися порушення норм

матеріального права, які призвели до незаконного судового рішення.

Наведені відповідачем в касаційній скарзі

доводи про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального

права, які привели до неправильного вирішення спору по суті, знайшли своє

підтвердження, тому рішення суду першої та ухвала апеляційної інстанцій

підлягають скасуванню.

         Керуючись ст. ст. 220, 223,

229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого

адміністративного суду України, -

                   п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.

Івано-Франківську Івано-Франківської області задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 24 травня

2005 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 грудня

2005 року по справі скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного

Фонду в м. Івано-Франківську Івано-Франківсчької області про перерахування

наукової пенсії відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту оголошення.

Судді :