Язык сайта:
русский   украинский   English


Судове рішення по справі № 10562


Справа №10562 Головуючий у 1 інстанції Мудрецький Р.В.

Категорія 21____________________________ Доповідач Лук'янова С.В._______________

РІШЕННЯ Іменем України

22 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Зубової Л.М. суддів Лук'янової С.В., Соломахи Л.І.

при секретарі Андрусішиній М.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1та відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Костянтинівка на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 2 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Костянтинівка про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, його представника та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, апеляційний суд

встановив:

В серпні 2006 року позивач звернувся в суд до відповідача з вказаним позовом. В обґрунтування позову позивач вказав, що ЗО березня 1998 року він поступив на роботу на шахту „ІНФОРМАЦІЯ_1" гірничим робітником очисного вибою підземним. 21 червня 2004 року його було звільнено з роботи згідно п.2 ст.40 КЗпП України. Він виконував роботи, які були пов'язані з підняттям важкостей, на постійному протязі. Через кілька років роботи на шахті від почав хворіти і лікувався як амбулаторно так і у стаціонарі. 20 вересня 2005 року було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання: хронічна вертеброгенна криже-кресцова радікулопатія. 13 лютого 2006 року МСЕК вперше встановила йому стійку втрату професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням у розмірі 50% безстроково і третю групу інвалідності. Під час захворювання він відчував гострий фізичний біль, який переслідує його до теперішнього часу. Він зі своєю сім"єю мешкає у приватному будинку, розташованому на земельній ділянці. До захворювання він вів активний спосіб життя: займався власним садом, городом, домашнім господарством; у вільний час займався спортом. Тепер він не може виконувати вказані роботи. Всю важку роботу виконує його дружина, а він відчуває власну неповноцінність. Йому важко довгий час триматися на ногах навіть без навантаження. Нерідко трапляються судоми. У нього постійно болить хребет, особливо на зміну погоди. Він ніде не працює більше двох років. Через стан здоров"я він не може працевлаштуватися. Через професійне захворювання порушені його нормальні життєві зв'язки, що потребує від нього додаткових зусиль для організації його життя. Таким чином, професійним захворюванням йому спричинена моральна шкода, яку він оцінив у 40 тисяч гривень і цю суму просив стягнути з відповідача на його користь (а.с. 1-2).

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 2 жовтня 2006 року вказаний позов задоволено частково із відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 23 тисячі гривень. Цим рішенням встановлено, що з 30 березня 1998 року по 21 червня 2004 року позивач працював ГРОЗ, гірничим монтажником на підземних роботах на шахті „ІНФОРМАЦІЯ_1". В період цієї роботи позивач придбав професійне захворювання: хронічна вертеброгенна криже-кресцова радікулопатія. 12 лютого 2006 року МСЕК встановила позивачу втрату 50% професійної працездатності та 3 групу інвалідності безстроково. У зв'язку з професійним захворюванням позивач часто проходить лікування в умовах стаціонару. Професійне захворювання спричиняє позивачу фізичні страждання, порушило його нормальні життєві зв'язки, що потребує від позивача додаткових зусиль для організації його життя. Визначаючи розмір суми у відшкодування позивачу моральної шкоди, суд врахував стан здоров"я позивача; втрату позивачем 50% професійної працездатності; знаходження позивача тривалий час на лікуванні; те, що стан здоров"я позивача не покращується; встановлення безстроково інвалідності 3 групи (а.с.40-41).

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про зміну рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 2 жовтня 2006 року і задоволення його позову повністю через те, що судом не у повній мірі прийняті до уваги документи і обставини справи. Стягнута судом сума у відшкодування моральної шкоди не повністю відповідає моральній шкоді, спричиненій йому професійним захворюванням (а.с.56-57).

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 2 жовтня 2006 року через порушення судом норм матеріального і процесуального права. Моральна шкода відшкодовується потерпілому за наявності заподіяння такої шкоди потерпілому. На МСЕК покладений обов'язок встановлення спричинення моральної шкоди але такий висновок позивачем не наданий. Документи, на які посилається позивач як на підставу заподіяння йому моральної шкоди, не підтверджують спричинення позивачу моральної шкоди. 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинив норму Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди. Суд не зазначив з якого розрахунку стягується сума у відшкодування моральної шкоди. Позивачем не надані належні докази в обґрунтування позову. Суд прийняв до розгляду позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди за якими сплив строк позовної давності, а питання про поновлення цього строку позивачем не порушувалося. У відповідності до вимог ст..237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди здійснюється підприємством, працюючи на якому працівник отримав ушкодження здоров"я. Тому відділення Фонду не є належним відповідачем по справі (а.с.48-51).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач і його представник підтримали доводи апеляційної скарги позивача і не визнали апеляційну скаргу відповідача; представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги відповідача і не визнав апеляційну скаргу позивача.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає; апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - зміні в частині суми, стягнутої з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди через наступне.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін в частині права позивача на відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої професійним захворюванням; встановленим фактам і доказам в цій частині дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду у зв'язку із професійним захворюванням: хронічна вертеброгенна криже-кресцова радікулопатія (а.с.6-7, 8). Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.

Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не надані належні докази в обґрунтування позову і те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності, наявність якої у зв'язку із професійним захворюванням МСЕК вперше встановлена 13 лютого 2006 року у розмірі 50% (а.с.8). Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка позивача (а.с.3-5), акт розслідування професійного захворювання від 20 вересня 2005 року (а.с.6-7), виписки із історії хвороби позивача (а.с. 10-18), довідка МСЕК від 13 лютого 2006 року (а.с.8), пояснення представника відповідача, який не оспорює ні один із указаних письмових доказів, пояснення позивача, підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди професійним захворюванням, у зв'язку з яким 13 лютого 2006 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату 50% професійної працездатності безстроково.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що підприємство, на якому працював позивач, у відповідності до вимог ст..237-1 КЗпП України повинно відшкодовувати позивачу моральну шкоду, оскільки спірні правовідносини між позивачем і відповідачем врегульовані Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", вказаним Рішенням Конституційного Суду України і саме на відповідача покладений обов'язок відшкодувати позивачу моральну шкоду, спричинену при виконанні трудових обов'язків; саме цей відповідач по справі є належним відповідачем.

Довід апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ст.233 КЗпП України не заслуговує на увагу, оскільки Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, а позивач не перебував і не перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Відносини між позивачем і відповідачем в частині відшкодування моральної шкоди, спричиненою ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, з 1 квітня 2001 року регулюються спеціальним Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і згідно діючому законодавству позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, (ст.268 ч.1 п.З ЦК України в редакції 2003 року).

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що п.27 ч.1 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" або іншим Законом не скасовані норми права вказаного Закону, які передбачають обов'язок відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров"я при виконанні позивачем трудових обов'язків.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував стан здоров"я позивача; втрату позивачем 50% професійної працездатності; знаходження позивача тривалий час на лікуванні і те, що стан здоров"я позивача не покращується; встановлення безстроково інвалідності 3 групи. Але суд першої інстанції при визначенні розміру суми у відшкодування моральної шкоди не врахував, що відповідач у повному обсязі відшкодовує позивачу матеріальні втрати у зв'язку з вказаним професійним захворюванням, а також принципи розумності, виваженості і справедливості. Не враховані судом першої інстанції обставини вимагають частково задовольнити апеляційну скаргу відповідача і змінити рішення суду першої інстанції від 2 жовтня 2006 року в частині суми, стягнутої з відповідача на користь позивача у відшкодування позивачу моральної шкоди. Згідно п.З ч.1 ст.З09 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для зміни рішення суду першої інстанції. Виходячи із викладеного, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, належить стягнути п'ятнадцять тисяч гривень, оскільки саме ця сума відповідає всім обставинам справи.

Апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, оскільки при ухваленні рішення судом повністю враховані обставини, на які послався позивач в апеляційній скарзі.

У відповідності до вимог ч.З ст.81 ЦПК України, постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" від 21 грудня 2005 року №1258 з позивача на розрахунковий рахунок Апеляційного суду Донецької області підлягає стягненню 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст.303,-304, 307 ч.1 п.З, 309 ч.1 п.4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Костянтинівка задовольнити частково.

Змінити рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 2 жовтня 2006 року в частині суми, стягнутої на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, і стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Костянтинівка на користь ОСОБА_1у відшкодування моральної шкоди п'ятнадцять тисяч гривень.

Стягнути з ОСОБА_11 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на розрахунковий рахунок 35228011000992 Апеляційного суду Донецької області; МФО банку 834016 в УДК в Донецькій області; ОКПО 02891428.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.