Язык сайта:
русский   украинский   English


Постанова Вищого адміністративного суду України


ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2006 року                                                                                                        м.

Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Карася О.В., Шипуліної Т.М., Маринчак Н.Є., Сергейчука

О.А.

при секретарі

судового засідання

Павлушку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Виробничо-комерційної

фірми «Адоніс»

на ухвалу

Житомирського

апеляційного господарського суду від 01.09.2005 р.

у справі

№ 10/255

господарського суду Хмельницької області

за позовом

Шепетівської об‘єднаної державної податкової інспекції Хмельницької

області

до

Виробничо-комерційної фірми «Адоніс»

про

стягнення пені за

порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у

розмірі 15985,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Судами попередніх інстанцій

встановлено, що пеня в загальній сумі 15 985,54 грн., стосовно сплати якої

виник спір, нарахована відповідачу за порушення встановленого ст.2 Закону

України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» терміну

здійснення розрахунків по імпортних операціях на підставі контракту № 25 від

26.08.2001 р. податковими повідомленнями-рішеннями Шепетівської ОДПІ від

17.05.2002 р. № 0000972301/0 за період з 07.03.2002 р. по 13.05.2002 р.; від

19.07.2002 р. № 0001422301/0/4353 за період з 14.05.2002 р. по 03.06.2002 р.;

від 18.11.2002 р. № 0002172301/0/7145 за період з 04.06.2002 р. по 13.11.2002

р.; від 10.03.2004 р. по 05.03.2003 р.

Вказані податкові

повідомлення-рішення прийняті на підставі актів перевірок від 13.05.2002 р.,

від 05.07.2002 р., від 13.11.2002 р. та від 05.03.2004 р. відповідно, якими

зафіксовані факти порушення відповідачем зазначеного терміну розрахунків по

імпортних операціях.

Відповідно до ст.238

Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами

правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані

уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування

адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або

майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідації його

наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх

застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські

санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пеня за порушення

встановлених ст.ст.1,2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в

іноземній валюті» термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності,

нарахування якої передбачено статтею 4 цього Закону, підпадає під законодавче

визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю

юридичною сутністю.

Згідно ст.250

Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути

застосовані до суб’єкта

господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше

як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил

здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на те, що

адміністративно-господарські санкції загалом і пеня за порушення термінів

розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, є

конфіскаційними, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у суб’єкта

господарювання основних чи оборотних фондів, іншого майна, їх застосування

відповідно до ст.41 Конституції України можливе лише за рішенням суду. З

врахуванням цього і звернення контролюючого органу до суду з позовом про

стягнення сум адміністративних санкцій в разі відмови суб’єкта господарювання від їх сплати в добровільному

порядку повинно бути в межах строків, встановлених ст.250 ГК України.

Застосовуючи при вирішенні

спору ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суди попередніх

інстанцій виходили з положень преамбули цього Закону щодо поширення його дії на

порядок нарахування і сплати штрафних санкцій і пені у сфері

зовнішньоекономічної діяльності.

Разом з тим, аналіз норм цього

Закону і статті 15 зокрема дають підстави для висновку, що вони за своїм

регулятивним механізмом не можуть бути застосовані для регулювання порядку

нарахування і сплати зазначених штрафних санкцій чи пені. Так, встановлені

підпунктами 15.1.1 пункту 15.1 та підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 ст.15 цього

Закону строк давності визначення податкового зобов’язання платника податку контролюючим органом та

граничний строк стягнення податкового боргу визначені як такі, початок перебігу

яких пов'язаний з граничним строком подання податкової декларації або днем її

фактичного подання. Оскільки нарахування пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної

діяльності не пов’язане з поданням податкової декларації, так як сума пені не є

сумою податкового зобов’язання, застосування встановленого зазначеними

правовими нормами порядку відрахування строку для стягнення пені неможливо.

Враховуючи, що початок перебігу строку є невід’ємною складовою самого строку,

відсутні підстави для висновку, що встановлені ст.15 Закону України «Про

порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами» строки поширюються на вимогу контролюючого органу про

стягнення із суб’єкта господарювання в примусовому порядку нарахованої пені за

порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Неправильне застосування

судами попередніх інстанцій норм матеріального права відповідно до ст.229 КАС

України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та для

прийняття нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. 220, 223, 229, 230,232 Кодексу адміністративного

судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виробничо-комерційної фірми «Адоніс» задовольнити.

Скасувати ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від

01.09.2005 року, рішення господарського суду Хмельницької області від

17.03.2005 р. та прийняте нове рішення, яким в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути

переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених

статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                                                      Усенко

Є.А.

Судді                                                                                                   Карась

О.В.

                                                                                                                      Шипуліна

Т.М.

                                                                                                                      Маринчак

Н.Є.

                                                                                                                      Сергейчук

О.А.

З оригіналом згідно

Суддя Усенко

Є.А.