Язык сайта:
русский   украинский   English


Постанова Вищого адміністративного суду України


ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2006 року         м.

Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

 головуючого

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Карася О.В., Степашка О.І.,Шипуліної Т.М.

при секретарі

судового засідання

Павлушко Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги

Спеціалізованої

державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.

Запоріжжі

Закритого

акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат»

на постанову

Запорізького

апеляційного господарського суду від 20.04.05

у справі

№ 5/26

господарського суду Запорізької області

за позовом

Закритого акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат»

до

Спеціалізованої

державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.

Запоріжжі

за участю

Прокуратури

Запорізької області

про

визнання недійсними

податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від

08.12.2004 р., залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського

суду від 20.04.2005 р., позов задоволено частково: визнані недійсними податкові

повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.

Запоріжжі від 27.06.2003 р. № 5372/10/32-04 про зменшення в картці особового

рахунку ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» бюджетного відшкодування за вересень

2002 року на 2469646,00 грн. та від 27.06.2003 р. № 0000260202/0 про визначення

позивачу податкового зобов‘язання за платежем з ПДВ в сумі 17 773 772,00 грн.,

в тому числі основний платіж – 8 886 886,00 грн. та штрафні санкції – 8 886 886,00

грн., накладені на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 ст.17 Закону

України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, в частині основного платежу в сумі 8 584 131,23

грн. та штрафних санкцій в сумі 8 735 508,62 грн. В задоволенні позову про

визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 27.06.2003 р. №

0000260202/0 в частині основного платежу в сумі 302 754,77 грн. та штрафних

санкцій в сумі 151 377,39 грн. відмовлено.

Судові рішення в частині задоволення позову вмотивовані

тим, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту в податкових

деклараціях з ПДВ за вересень – листопад 2002 року витрати по сплаті ПДВ в сумі

9 750 000,00 грн. у зв’язку з придбанням насіння соняшника у ТОВ «Оптімус» та в

податкових деклараціях за квітень – листопад 2002 року витрати по сплаті ПДВ в

сумі 1 303 776,00 грн., перерахованого АТЗТ «Спецбудмонтаж» у складі авансових

платежів за роботи по реконструкції та будівництву об’єкта виробничого

призначення. Суди попередніх інстанцій виходили з відповідності вищезазначених

дій позивача підпунктам 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5

ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 1.32 ст.1, пункту

5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Висновок суду про відсутність підстав для задоволення

позову в частині вищезазначених позовних вимог обґрунтований посиланням на те,

що включення позивачем до податкового кредиту в податкових деклараціях за

березень – липень, вересень – листопад 2002 року витрат по сплаті ПДВ в сумі

298 816,81 грн. та в сумі 3 937,96 грн. у зв‘язку з придбанням робіт по

виготовленню упаковки та бурових робіт у ППФ «БорКо» та ТОВ «Квінта» відповідно

суперечить підпунктам 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2 , підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7

Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 5.2.1 пункту 5.2

ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В касаційній скарзі позивач просить скасувати

постановлені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних

вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 27.06.2003 р.

№ 0000260202/0 на суму основного платежу 298 816,81 грн. та на суму штрафних

санкцій 149 408,40 грн. та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій

частині позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідача ставиться вимога про

скасування рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій в частині

задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові в

повному обсязі заявлених позовних вимог.

Доводи касаційних скарг обґрунтовані посиланням на

неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і

процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх

інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин

справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до

висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а касаційна скарга

відповідача має бути відхилена з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині позовних

вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної

інстанції, виходив з того, що позивач безпідставно включив до складу

податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 298 816,81 грн., сплачений ППФ «БорКо»

у зв’язку з придбанням робіт по виготовленню упаковки, оскільки податкові

накладні, надані позивачем контролюючому органу під час перевірки на

підтвердження вказаної суми ПДВ не відповідали вимогам підпунктів «е», «ж»

підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану

вартість». При цьому судом встановлено, що податкові накладні, в яких відсутні

реквізити, вимоги щодо яких містяться в зазначених підпунктах, виписувалися ППФ

«БорКо» по факту здійснення позивачем авансових платежів та кінцевого

розрахунку за поставлену упаковку протягом звітного місяця відповідно умов щодо

оплати, встановлених договором №06/03/177 від 06.03.2002 р.

Згідно частини 4 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст.7 Закону

України «Про податок на додану вартість» податкова накладна виписується на

кожну повну або часткову поставку товарів / робіт, послуг/. У разі коли частка

товару / робіт, послуг / не містить відокремленої вартості, перелік /

номенклатура / частково поставлених товарів зазначається в додатку до

податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної

податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових

зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 2 ст.4-3 ГПК України. за

правилами якого здійснений судовий розгляд справи, судочинство у господарських

судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть

участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду

доказами.

Позивач надав суду додатки до податкових накладних, датованих

відповідно до податкових періодів, в яких видані такі податкові накладні, які

містять, зокрема, номенклатуру товарів / робіт, послуг /, одиницю виміру, ціну

одиниці продукції без врахування ПДВ, кількість, об’єм, обсяг поставки по

відповідних податкових накладних.

З урахуванням цього у суду не було підстав для висновку

про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту ПДВ в сумі

298816,81 грн.

Встановлене частиною 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7

Закону України «Про податок на додану вартість» правило щодо відповідальності

платника податку у вигляді фінансових санкцій в разі не підтвердження ним на

момент перевірки органом державної податкової служби сум ПДВ, попередньо

включених до податкового кредиту, зазначеними цим підпунктом документами не

позбавляє платника податку права посилатися на наявність у нього таких

документів у разі виникнення спору та вирішення його в суді.

Неправильне застосування судами попередніх інстанцій

підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону

України «Про податок на додану вартість», частин 1,2 ст.4-3, ст.43 ГПК України призвело

до постановлення неправильних судових рішень в частині позовних вимог про

визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 27.06.2003 р. №

0000260202/0 на суму основного платежу 298 816,81 грн. та на суму штрафних

санкції 149 408,40 грн., накладених на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6

пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та відповідно до

ст.229 КАС України є підставою для 

часткового скасування судових рішень з ухваленням нового судового

рішення про задоволення позову в зазначеній частині позовних вимог.

Даючи оцінку діям позивача щодо включення до податкового

кредиту ПДВ в сумі 9 750 000,00 грн. як правомірним, суди попередніх інстанцій

правильно застосували підпункт 7.4.1 пункту 7.4, підпункт 7.5.1 пункту 7.5 ст.7

Закону України «Про податок на додану вартість» 

пункт 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

та обґрунтовано вважали, що право платника податку на податковий кредит

визначається саме характером його витрат на придбання товарів / робіт, послуг

/, у зв’язку з яким сплачені / нараховані / суми ПДВ, як валових витрат, безвідносно

до того, чи реалізував платник своє право на включення цих витрат до суми

валових витрат в податковому обліку.

Витрати позивача у зв’язку з придбанням насіння

соняшника, як виробничої сировини, підпадають під визначення валових витрат,

яке дане в пункті 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств», а факт здійснення позивачем авансових платежів давав йому

підстави відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про

податок на додану вартість» включити суми ПДВ, сплачені у складі цих платежів

як складової ціни придбання, до податкового кредиту в податковому звітному

періоді, на який припадає дата платежів.

Суд правильно застосував частину 2 ст.35 ГПК України та

вважав таким, що не підлягає доведенню в судовому процесі, факт відсутності

подвійного включення позивачем в податковому обліку до валових витрат 48 750 000,00

грн., встановлений вступившим в законну силу рішенням господарського суду

Запорізької області від 26.05.2004 р. по справі № 23/29 за позовом ЗАТ «Запорізький

оліяжиркомбінат» до СДПІ у м. Запоріжжі про визнання недійсним податкового

повідомлення-рішення.

Відповідає правильному застосуванню підпункту 7.4.1

пункту 7.4 ст

.7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 8.1.2

пункту 8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і

висновок суду щодо правомірного включення позивачем до податкового кредиту ПДВ

в сумі 1 303 776,00 грн., сплаченого АТЗТ «Спецбудмонтаж» у зв’язку з

авансуванням робіт по реконструкції та будівництву виробничого цеху. При цьому

суд правильно виходив з того, що відповідно до частини 2 підпункту 7.4.1 пункту

7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку

на включення до податкового кредиту сум податку, сплаченого /нарахованого / у

зв’язку з придбанням /спорудженням / основних фондів, що підлягають

амортизації, не залежить від строків введення в експлуатацію основних фондів, а

обумовлюється фактом сплати / нарахування / таких витрат.

            Наведеним

спростовуються доводи касаційної скарги відповідача стосовно неправильного

застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст. 220, 223, 229, 230,232 Кодексу адміністративного

судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства

«Запорізький оліяжиркомбінат» задовольнити.

Скасувати постанову Запорізького апеляційного

господарського суду від 20.04.05 та рішення господарського суду Запорізької

області від 08.12.2004 р. в частині відмови в задоволенні позову про визнання

недійсним податкового повідомлення-рішення від 27.06.2003 р. № 0000260202/0 на

суму основного платежу 298 816,81 грн. та штрафних санкцій на суму 149 408,40

грн. Позов в цій частині задовольнити. В іншій частині постанову Запорізького

апеляційного господарського суду від 20.04.05 залишити без змін.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової

інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без

задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення,

але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,

передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                                                      Усенко

Є.А.

Судді                                                                                                   Костенко

М.І.

                                                                                                                      Карась

О.В.

                                                                                                                      Степашко

О.І.

                                                                                                                      Шипуліна

Т.М.

З оригіналом згідно

Суддя Усенко

Є.А.