Язык сайта:
русский   украинский   English


Постанова Вищого адміністративного суду України


ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2006 року                                     м. Київ

Колегія

суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого:          Панченка О.Н. (доповідача),

суддів:                         Амєліна Є.С.,

Весельської

Т.Ф.,

Чумаченко

Т.А.,

Юрченка

В.В.

при

секретарі

судового

засідання: Якименко О.М.

за

участю представників сторін:

- ТОВ

ВТК «ЕРА» - Букреєвої Р.О. за довіреністю б/н від 10.07.06;

- ДПІ у

Красногвардійському районі м. Дніпропетровська –           Кравцова Б.В. за довіреністю

№16228/9/10-012 від 24.10.05

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу товариства з обмеженою

відповідальністю Виробничо-торговельна компанія «Ера»

на рішення господарського

суду Дніпропетровської області

від 17 березня 2005 року

та постанову Дніпропетровського

апеляційного господарського суду

від 06 червня 2005 року

у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

Виробничо-торговельна компанія «Ера»

до

Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська

про

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

встановила:

В

січні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговельна

компанія «Ера» (далі – ТОВ «ЕРА», позивач) звернулося до господарського суду з

зазначеним позовом, в якому вказано, що Державна податкова інспекція у Красногвардійському

районі міста Дніпропетровська (далі – ДПІ, відповідач) на підставі акту

перевірки фінансово-господарської діяльності від 31 грудня 2004 року прийняла

два повідомлення-рішення:

1)

за №0000022301/0/121 про податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі

14170 грн. 50 коп. (9447 - основний платіж, 4723 грн. 50 коп. - штрафні

санкції),

2)

за №0000032301/0/120 з податку на додану вартість в розмірі 194206 грн. 55 коп.

(129471 грн. 03 коп. – основний платіж та 64735 грн. 52 коп. – штрафні

санкції).

На

його думку, вказані повідомлення-рішення прийнятті незаконно, оскільки відповідач

порушив строки та порядок проведення перевірки, акт перевірки підписаний не

уповноваженою особою, розрахунки податків вчинені позивачем невірно і підстав

для прийняття повідомлень-рішень не було.

Крім

того, податок на прибуток нарахований неправомірно, оскільки підприємство не

мало доходів в першому кварталі 2002 року через заміну складу засновників

товариства. Також відповідач не довів факт заниження позивачем податку на

додану вартість на суму 5112

грн., а дані перевірки не відповідають даним податкового обліку підприємства.

Не

можуть бути прийнятими зауваження ДПІ щодо змісту печатки на податкових

накладних і виключення, в зв’язку з цим, грошових коштів з податкового кредиту.

ТОВ «ЕРА» правомірно віднесло до податкового кредиту суму 83315 грн. 83 коп., що

підтверджено податковими накладними та іншими первинними документами, а

визнання недійсними установчих документів контрагентів товариства не є

підставою визнати недійсними господарські операції з ними.

Позивач

просив суд визнати повідомлення-рішення недійсними.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2005 року позовні

вимоги задоволено частково.

Визнано

недійсним повідомлення-рішення №0000022301/0/121 стосовно податку на прибуток

повністю, а повідомлення-рішення №0000032301/0/120 щодо податку на додану

вартість частково на суму 69232 грн. 80 коп. (46155 грн. 20 коп. основного

платежу та 23077 грн. 60 коп. штрафних санкцій). В іншій частині позовних вимог

відмовлено.

Задовольняючи

частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що передача долі в

статутному фонді товариства засновниками, що вийшли з його складу, іншим

засновникам, що залишились, не є валовим доходом підприємства в розумінні п.

4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо

податку на додану вартість, то на думку суду відповідач не довів правомірність

висновку в акті про заниження його на суму 5111 грн. 70 коп.

В

іншій частині донарахування податку на додану вартість та нарахування штрафних

санкцій суд першої інстанції прийшов до висновку, що акт перевірки відповідає

фактичним обставинам. На думку суду, державна реєстрація контрагентів позивача:

ПП «Градієнт», ПП «Агрос-2002», ПП ВКФ «Резерв-Центр», ПП «Строймаркет-2001» є

недійсною, здійснювані ними операції та підписання документів податкової

звітності – незаконними. В зв’язку з цим ТОВ «ЕРА» не могло включати до

податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 83315 грн. 83 коп.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 06 червня 2005 року рішення суду першої інстанції частково скасоване. В

частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000032301/0/120

від 04 січня 2005 року про визначення податкового зобов’язання ТОВ «ЕРА» по

податку на додану вартість в сумі 194206 грн. 55 коп. в позові відмовлено

повністю. В іншій частині рішення залишено без змін. Скасовуючи рішення у

вказаній вище частині, апеляційний суд вказав, що позивач не довів незаконність

повідомлення-рішення №0000032301/0/120 від 04 січня 2005 року.

В

касаційній скарзі позивач (скаржник) просить скасувати постанову апеляційного

суду від 06 червня 2005 року та рішення суду першої інстанції від 17 березня

2005 року в частині відмови в позові, визнати недійсним податкове

повідомлення-рішення №0000032301/0/120 від 04 січня 2005 року. Вважає, що суди

не правильно застосували норми матеріального права, зокрема, позивачем

оскаржується заниження податку на суму 129471 грн. 03 коп. та штраф в сумі

64735 грн. 52 коп., а всього 194206 грн. 55 коп. Сума заниження податку

складається з:

-

41043 грн. 50 коп., на яку податкові накладні надійшли позивачу від

Вільногірського державного гірничо-збагачувального комбінату з печатками, що не

визнаються податковим органом;

-

5111 грн. 70 коп., що складають за висновками відповідача заниження податку на

додану вартість в лютому-червні 2004 року (штраф у розмірі - 2555 грн. 85

коп.);

-

83315 грн. 83 коп., виключених відповідачем з податкового кредиту, в зв’язку з

визнанням недійсними установчих документів контрагентів ПП «Градієнт», ПП

«Агрос-2002», ПП ВКФ «Резерв-центр», ПП «Строймаркет-2001».

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга

підлягає задоволенню з таких підстав.

Не

погоджуючись з висновками акту перевірки в частині виключення з податкового

кредиту 41043 грн. 50 коп. за накладними Вільногірського ДГМК суд першої

інстанції виходив з того, що норми Закону України «Про податок на додану

вартість» та Порядку замовлення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА

України 30 травня 1997 року №165, не містять вимог щодо змісту печатки

підприємства-продавця, а тому дії податкового органу стосовно виключення з

податкового кредиту позивача 41043 грн. 50 коп. є неправомірними.

Такі

висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, оскільки сам по собі факт

засвідчення податкової накладної іншою печаткою при умові, що мова йде про

угоди, які мали місце в дійсності і всі операції, пов’язані з угодою, виконані,

не може бути підставою для виключення з податкового кредиту сум, які вказані в

спірних накладних.

Що

ж стосується листа Заступника Голови Державної податкової адміністрації України

Г.Оперенко від 26 листопада 1999 року, то він не носить нормативного характеру

і є лише рекомендацією.

В

зв’язку з наведеним, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції

безпідставно скасував рішення суду першої інстанції в цій частині.

Порядком

оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та

валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними

особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами,

затвердженим Наказом ДПА України 16 вересня 2002 року №429, передбачена

необхідність висвітлювати показники на підставі первинних документів

податкового т

а фінансового обліку, чітко викладати зміст порушень з посиланням

на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, додавати до актів письмові

пояснення осіб підприємства щодо встановлених порушень, зазначати первинний

документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському

обліках, та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення,

з відображенням повного переліку порушень, вказувати назву, дату, номер

документу, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції з посиланням

на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені, тощо.

Як

правильно зазначив у рішенні суд першої інстанції, вимоги вказаного

нормативного документу відповідачем при здійснені перевірки, зокрема, при

визначенні заниження податку на додану вартість в сумі 5111 грн. 70 коп. за

лютий-червень 2004 року (а.с. 26 том 1), в повному обсязі виконані не були.

Ця

обставина позбавила позивача можливості дати належну оцінку висвітленим в акті

порушенням, і, як наслідок, погодитись з ним чи спростувати їх.

Вказані

порушення з боку відповідача належним чином оцінив суд першої інстанції, що

давало йому підстави дійти до висновку про недійсність повідомлення-рішення і в

цій частині.

В

зв’язку з наведеним, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції

помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову

стосовно 46155 грн. 20 коп. основного платежу та 23077 грн. 60 коп. штрафу.

Разом

з тим, не можна погодитись як з рішенням суду першої інстанції, так і з

постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови в позові, що стосується

визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000032301/0/120 на суму

83315 грн. 83 коп. та 41657 грн. 92 коп. штрафу.

Відмовляючи

в позові, суди виходили з того, що за рішеннями суду установчі документи ПП

«Агрос-2002», ПП ВКФ «Резерв-Центр», ПП «Строймаркет-2001» і ПП «Градієнт», які

здійснили операції з позивачем та перерахували податковий кредит на суму 83315

грн. 83 коп., визнані недійсними. Як наслідок, на думку суду, податкові

накладні, виписані від імені вказаних підприємств, не можуть бути взяті до

уваги як докази підтвердження права позивача на податковий кредит.

Такі

висновки не повною мірою відповідають матеріалам справи.

Як

вбачається з акту перевірки, угоди позивача з контрагентами ПП ПКФ «Резерв-Центр»

мали місце з грудня 2002 року по березень 2003 року, а ПП «Агрос-2002», ПП

«Строймаркет-2001», ПП «Градієнт» - з грудня 2001 року по березень 2002 року. В

той же час рішення про визнання недійсними установчих документів та про

скасування державної реєстрації цих підприємств приймались судами значно

пізніше – відповідно в квітні 2004 року (а.с. 47, 44-46 том 2). Що ж стосується

ліквідації підприємств та закриття їх діяльності, то це мало місце ще пізніше.

В

матеріалах справи даних про те, що угоди вказаних підприємств з позивачем були фіктивними

відсутні. Наведені в рішеннях суду доводи щодо відсутності господарської

діяльності вказаних підприємств носять загальний характер, не уточнюється, коли

це мало місце, по яких угодах та з якими контрагентами, а тому стверджувати, що

позивач укладав фіктивні угоди безпідставно.

Крім

того, ДПІ, констатуючи в акті перевірки наявність фінансово-господарських

операцій з підприємствами, які мають ознаки «фіктивності», в результаті чого до

податкового кредиту віднесено 83315

грн. 83 коп., не вказує, за якими саме угодами це мало місце, по яких

податкових накладних перераховувались суми податкового кредиту та не додає до

акту реєстру цих накладних.

Вказується

також у акті, що наряду з установчими документами підприємств з ознаками «фіктивності»

були визнані недійсними свідоцтва платників податків, але про свідоцтва

платників податків не йде мова ні в рішеннях судів про визнання недійсними

установчих документів, ні в інших матеріалах справи.

Необхідно

відмітити і те, що відповідач при здійснені перевірки та складанні акту в

частині податкового кредиту на 83315 грн. 83 коп. порушив вимоги вказаного вище

Порядку оформлення результатів документальних перевірок…, оскільки висновки щодо

порушень виклав не конкретно, не чітко та не послався в повній мірі на первісні

документи, які б зафіксували конкретні факти порушень.

Наведені

мотиви дають підстави стверджувати, що суд першої інстанції (з яким погодився і

суд апеляційної інстанції) дав помилкову оцінку матеріалам справи та зробив

невірний висновок про те, що позовні вимоги в частині суми податкового кредиту

83315 грн. 83 коп. не доведені.

Оскільки

обставини справи в цій частині встановлені повно і правильно, але в результаті порушення

норм матеріального та процесуального права судами прийнято помилкове рішення,

то колегія суддів вважає за необхідне у вказаній частині рішення суду першої

інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, прийняти нове рішення про

задоволення позову.

Керуючись

ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного

судочинства України, колегія суддів 

постановила:

Касаційну

скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговельна компанія «ЕРА»

задовольнити.

Рішення

господарського суду Дніпропетровської області від                          17 березня 2005 року в частині

відмови в позові товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговельна

компанія «ЕРА» до Державної податкової 

інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська про

визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000032301/0/120 від 04

січня 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського

суду від 06 червня 2005 року в частині скасування рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 17 березня 2005 року та в частині відмови в

задоволенні позову щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

№0000032301/0/120 від 04 січня 2005 року про визнання податкового зобов’язання

товариства з обмеженою відповідальністю 

Виробничо-торговельна компанія «ЕРА» з податку на додану вартість в сумі

194206 грн. 55 коп. (основного платежу 129471 грн. 03 коп. та 64735 грн. 52

коп. штрафу) скасувати.

Позовні

вимоги товариства з обмеженою відповідальністю 

Виробничо-торговельна компанія «ЕРА» в частині визнання недійсним податкового

повідомлення-рішення №0000032301/0/120 від 04 січня 2005 року задовольнити.

Визнати

недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у

Красногвардійському районі міста Дніпропетровська від 04 січня 2005 року  №0000032301/0/120 також і в частині

визначення податкового зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю  Виробничо-торговельна компанія «ЕРА» з

податку на додану вартість в сумі 124973 грн. 75 коп. (83315 грн. 83 коп. –

основний платіж, 41657 грн. 92 коп. – штраф).

В

інших частинах рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17

березня 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського

суду від 06 травня 2005 року залишити без змін.

Постанова вступає в законну силу з моменту

проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:                        О.Н. Панченко

Судді:                                                                  

 С.Є. Амєлін

Т.Ф. Весельська

Т.А. Чумаченко

В.В. Юрченко

З оригіналом згідно.

Суддя Вищого адміністративного

суду України                                                    

О.Н. Панченко