Язык сайта:
русский   украинский   English


Правовий нігілізм

Правовий нігілізм -це відношення до права, що виражається в запереченні його соціальної цінності. 

Форми вираження правового нігілізму: а) теоретична; б) практична.

Теоретичне існування (думки, судження, подання, погляди, переконання, ідеї) правовий нігілізм виявляє на всіх рівнях правосвідомості (повсякденному, науковому, професійному). На рівні повсякденної правосвідомості правовий нігілізм виражає розхожа думка «закон як дишель - куди повернув, туди й вийшло». На рівні наукової правосвідомості правовий нігілізм виражають навчання: анархізм, лівий радикалізм (Прудон, Бакунин, Штинер і ін.). На рівні професійної правосвідомості правовий нігілізм виражають різного роду стереотипи мислення юристів-практиків, які не мають нічого загального із принципом законності - основою діяльності посадової особи.

Подібного роду «юридичне» світогляд неминуче приводить до відповідної суспільної практики, проявляється в поводженні громадян, діяльності посадових осіб (перш ніж що-небудь практично робити, людина теоретично знає, що він буде робити). Сучасна Україна, як і яка-небудь держава колишнього СРСР, характеризується тотальним поширенням правового нігілізму.

Основні етапи розвитку правового нігілізму в Україні: а) період перебування України в складі Російської імперії; б) період перебування України в складі СРСР. Практика репресивного правління російського самодержавства, багатовікове кріпосництво, класова нерівність перед судом, несправедливе багато в чому законодавство не могли сформувати в широких верствах населення повага до права, що на Заході традиційно розглядається як природне доповнення моралі, одна з основ суспільства. Прогресивні реформи 60-х рр. ХIX в. у Росії за історично короткий відрізок часу (до 1917 р.) не змогли привести до подолання масового правового нігілізму. Цьому не сприяла й практика наступного років. Ідеологічна доктрина більшовиків затверджувала: право й держава в майбутньому відімруть, їхня роль - тимчасова, малозначительна;диктатура пролетаріату - це влада, не обмежена законами. Надалі, в умовах тоталітаризму був продекларирован принцип законності, він одержав навіть конституційне закріплення, але так і залишився переважно декларацією: говорили одне - робили інше. При цьому з порога відміталася ідея правової держави, ніяк не сумісна з репресивною практикою тоталітаризму (розкуркулювання, масові чищення в партії - 1937-1938 р., 1949-1950 р., виселення народів, боротьба з інакомисленням і т.д.). Все це формувало адекватне дійсності юридичний світогляд самих широких верств населення, по суті, їхній правовий нігілізм - це віра в право чинності й невір'я в чинність права.

Перспектива подолання правового нігілізму є залежним від соціально-економічних, державно-правових умов життя людей сьогоднішнього дня. Затвердження законності, демократичного політичного режиму, інституту прав людини, формування правової держави, проведення юридичного всеобуча, дозвіл насущних соціально-економічних проблем - от далеко не повний перелік умов, покликаних сприяти изживанию правового нігілізму як масового явища.