Язык сайта:
русский   украинский   English


Правотворчість - поняття, функції

Правотворчість - це діяльність по прийняттю, зміні, скасуванню норм права (юридичних норм).

Функції правотворчості - це певні напрямки правотворчої діяльності стосовно права.

Види функцій правотворчості:

1. Новеллізація права.

У вузькому змісті новелізація права - це прийняття абсолютно нових норм права - т.зв. «новел».

У широкому змісті новелізація права (законодавства) - це:

установлення (прийняття), зміна, скасування норм права;

санкціонування вже існуючих норм (наприклад, звичаїв);

прийняття, зміна, скасування, призупинення, продовження дії (пролонгирование) нормативного акту.

Новелізація права (у широкому змісті) припускає яка-небудь зміна стану діючих норм права, тобто внесення елемента новизни в стан як форми, так і втримування права.

Новеллизируют (у широкому змісті) право й певні т.зв. інтерпретаційні акти - такі акти офіційного тлумачення норм права як, наприклад, що відповідають рішення Конституційного Суду України, що є суб'єктом офіційного тлумачення законів України.

2. Усунення (заповнення) пробілів у праві.

Заповнюють (усувають) пробіли в праві тільки суб'єкти правотворчества, суб'єкти правозастосування можуть тільки переборювати пробіли в праві (пробіли в законодавстві).

3. Деталізація (конкретизація) права.

Наприклад, норми законів можуть деталізуватися (конкретизуватися) нормами відповідних підзаконних актів.

4. Систематизація законодавства.

Найбільш радикальним способом систематизації законодавства є його кодифікація, що вносить елемент упорядкованості й у форму, і в утримування законодавства. 

Всі функції правотворчества багато в чому діалектично взаємозалежні між собою, одна припускає іншу як причина припускає наявність її слідства. Наприклад, систематизація законодавства за допомогою його кодифікації супроводжується його новеллизацией, деталізацією, заповненням пробілів.

Функції правотворчества реалізуються за допомогою певних організаційних форм правотворчества: а) у формі поточного правотворчества; б) у формі діяльності компетентних органів по систематизації нормативного матеріалу.