Язык сайта:
русский   украинский   English


Компетенція приватних нотаріусів

Компетенція нотаріальних органів - це сукупність встановлених законом прав і обов'язків (повноважень) нотаріальних органів та посадових осіб по здійсненню покладених на них Законом задач. Наприклад, до компетенції нотаріальних органів входить посвідчення угод, а також входять всі дії, які повинен здійснити нотаріус для посвідчення цих угод:'

- витребування документів;

- перевірка законності угоди;

- перевірка дієздатності осіб та їх дійсного волевиявлення;

- вчинення самої нотаріальної дії, але тільки після того, як всі підготовчі дії виконані.

Таким чином, в поняття компетенція нотаріального органу входить вся сукупність повноважень нотаріуса. А в науці управління, а також в адміністративному, державному праві та інших галузях права повноваження розглядаються як складова частина компетенції та статусу органу, посадової особи, особи, що виконує управлінські функції в організації, а також деяких інших осіб, які реалізують функції передбачені для них законодавством.

У зв'язку з цим повноваження є правом та одночасно обов'язком відповідного суб'єкту діяти в певній ситу--ації таким чином, як передбачено законом чи іншим правовим актом. Повноваження передбачає його належне виконання згідно із принципом законності.

Тому для визначення компетенції конкретного нотаріального органу ще недостатньо знати коло питань, які віднесені до повноважень нотаріальних органів взагалі. В зв'язку з цим ми можемо поділити компетенцію на два види: предметну та територіальну.

Предметна компетенція - це розмежування нотаріальних дій між різними нотаріальними органами з урахуванням виду і роду цих дій. Наприклад, свідоцтво про право на спадщину видає тільки державний нотаріус.

З поняттям територіальної компетенції пов'язано розмежування кола дій між нотаріальними конторами з урахуванням території її діяльності.

За загальним правилом ст. 41 Закону - нотаріальні дії вчиняються будь-яким нотаріусом чи посадовою особою, в будь-якій державній нотаріальній конторі чи виконкомі на всій території України. Але Законом передбачені й певні винятки, які передбачають певні обмеження, а саме:

- ст. 9, 36, 55 - посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки та іншого нерухомого майна - провадиться за місцем знаходження вказаного майна;

- ст. 60, 65 - заходи до охорони спадкового майна вживаються державними нотаріальними конторами за місцем знаходження цього майна;

- ст. 66 - свідоцтво про право на спадщину видається державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини, тобто за місцем останнього місця проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, то за місцем знаходження його майна або основної частини;

- ст.ст.70 - 73 - свідоцтво про право власності у разі розподілу спільного майна подружжя, придбання з прилюдних торгів - жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок та іншого нерухомого майна видається нотаріусом за місцем його знаходження, а також в разі накладання заборони відчуження нерухомого майна;

- ст. 85 - прийняття нотаріусом в депозит грошових і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов'язання;

- ст. 93 - прийняття чеків для пред'явлення до штате-, жу і посвідчення несплати чеків здійснюється нотаріусом за місцем знаходження платника;

- ст. 103 - якщо міжнародним договором встановлено інші правила про нотаріальні дії, ніж їх містить законодавство України, то при вчиненні нотаріальних дій застосовують правила міжнародного договору.

Крім територіальних обмежень, правовий статус нотаріуса та посадової особи виконавчого комітету сільської, селищної, міської Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, не дозволяє вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом» або працівників даного виконавчого комітету. Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів не вправі вчиняти нотаріальні дії також на ім'я і від імені даного виконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса чи у виконавчому комітеті іншої сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Посадові особи, перелічені у статті 40 цього Закону, не вправі посвідчувати заповіти та доручення на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка або своєї дружини, його (її-) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених цією статтею правил, є недійсними (ст. 9 Закону).

Але в разі необхідності вчинити нотаріальну дію відносно себе особі, яка займає посаду нотаріуса у невеликому містечку, де немає інших державних нотаріальних контор або приватних нотаріусів, що ускладнює його правове положення, то в цьому випадку нотаріальне провадження має вчиняти уповноважена на вчинення нотаріальних дій посадова особа виконавчого комітету.

Компетенція приватного нотаріуса регулюється ст. 36 Закону. Згідно п. 2 Указу Президента України від 23.08.98 р. «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» приватні нотаріуси мають права посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти всі інші нотаріальні дії, які вчиняються державними нотаріусами за винятком:

1) вжиття заходів до охорони спадкового майна;

2) видача свідоцтва про право на спадщину.

Досить часто при викладенні спецкурсу «Нотаріат в Україні» у студентів виникають запитання, чим пояснюється обмеження приватних нотаріусів щодо вчинення вищезазначених нотаріальних проваджень. Автор вважає, що віднесення цих проваджень до виключної компетенції державних нотаріусів зумовлюється тим, що ці нотаріальні дії потребують особливого порядку реєстрації та зберігання документів. Ці провадження тривають на протязі шести місяців і вимагають відповідних дій нотаріусів на протязі цього часу. Приватні ж нотаріуси можуть змінити адресу робочого місця, їх свідоцтво може бути анулюване тощо, а у разі припинення їх діяльності всі документи на протязі місяця повинні здаватись до архіву. Отже розпочате провадження також має передаватись до архіву, що, безумовно, впливає на права громадян та юридичних осіб. У разі звільнення державного нотаріуса провадження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину приймає до виконання інший державний нотаріус.