Язык сайта:
русский   украинский   English


Акцепт і аваль векселів, вирішення спірних питань.

Письмовою згодою платника на оплату векселя є акцепт.

Цією дією платник (трасат) приймає на себе зо­бов'язання сплатити вексель у встановлений строк. Ак­цепт ставиться в лівій частині лицьової сторони вексе­ля і виражається словом: «Акцептований» або іншими по­дібними за змістом словами: «Прийнятий», «Заплачу», «Згоден», «Зобов'язуюсь заплатити» і т. п. Для дійс­ності акцепта він обов'язково повинен бути підписаний платником. Простий підпис платника також означає ак­цепт векселя.

Ініціатива пред'явлення векселя до акцепту завжди надходить від векселедержателя, але саме пред’явлен­ня до акцепту може бути здійснене будь-якою особою, у якої знаходиться вексель (наприклад, банком).[i]

Пред'явлення векселя до акцепту може бути прове­дене у будь-який час, починаючи з дня його видачі і за­кінчуючи моментом настання платежу, вексель може бути пред'явлений до акцепту і акцептований навіть піс­ля настання строку платежу, і боржник відповідає за ним так, як і у випадку прийняття векселя до строку. У випадках, коли вексель підлягає сплаті «в стільки-то часу від пред'явлення» або в силу вказівок векселедав­ця чи індосантів повинен бути пред'явлений до акцепту у визначений строк, обов'язковим є датування акцепту. При відсутності дати акцепту векселедержатель пови­нен посвідчити це упущення своєчасним здійсненням протесту, щоб зберегти свої права проти індосантів і проти векселедавця. В інших випадках акцепта прос­тавлення дати не є обов'язковим.

Боржник не має права вимагати залишення у себе векселя для акцепта, але має право вимагати пред'яв­лення йому векселя повторно, наступного дня після першого пред'явлення. Якщо після цього строку не бу­де прийняття, то вексель вважається неприйнятим.

Акцепт повинен бути простим і нічим не обумовле­ним, але він може бути частковим, тобто боржник зго­ден сплатити тільки частину суми. Наприклад, вексель в сумі 10 тисяч гривень може бути частково ак­цептований наступним записом: «Акцептований в сумі 5 тис.грн.». Платник в цьому випадку відповідає за уплату в строк лише суми, зазначеної ним в акцепті, а держатель має право після здійснення протесту в част­ковому неакцепті пред'явити регресні вимоги до вексе­ледавця і інших відповідальних осіб про дострокову сплату неакцептованої вексельної суми. Усяке інше за­стереження в акцепті рівнозначне відмові у ньому. Але акцептант відповідає згідно зі змістом свого акцепту. Наприклад, якщо платник в акцепті вказує «Акцептова­ний, але платіж 14 травня 1999 р.», в тей час як строк платежу був зазначений на векселі 3 травня 1999 р., то таке застереження рівнозначнае відмові у акцепті век­селя з первісним текстом. У цьому випадку векселедержатель може опротестувати вексель у неакцепті і пред'явити регресні вимоги векселедавцю чи індосан­там, або при настанні строку (14 травня) пред'явити вексель до платежу акцептанту, який несе відповідаль­ність за платіж саме згідно зі змістом свого акцепту.

До повернення векселя держателю платник може закреслити напис про свій акцепт. У цьому випадку вва­жається, що у акцепті було відмовлено. Але якщо век­сель після акцепту був переданий векселедавцю, то боржник вже не має права вимагати анулювання свого акцепту. Акцепт носить безвідзивний характер. Крім того, якщо платник письмово повідомив про свій ак­цепт векселедержателя або будь-кого із індосантів, а після цього закреслив свій акцепт і повернув вексель, він буде залишатися зобов'язаною особою згідно з умовами свого акцепту.

Таким чином, за допомогою акцепту акцептант стає головним вексельним боржником. У випадку неплатежу, держатель векселя, навіть якщо він є векселедавцем, має проти акцептанта прямий позов, заснований на акцеп­тованому векселі, і акцептант, на відміну від векселедав­ця і індосантів, відповідає за оплату векселя незалежно від своєчасності пред'явлення векселя до платежу.

 

Платіж за векселем може бути забезпечений повністю або у частині вексельної суми за допомогою аваля — вексельного доручительства. Виступати в ролі вексель­ного доручителя (аваліста) може третя особа або одна із осіб, що підписала вексель (індосант, векселедавець і навіть акцептант). Аваль дається на лицьовій стороні век­селя або на додатковому аркуші (алонжі) і виражається словами: «вважати за аваль», «як доручитель», «як га­рант» або іншою аналогічною фразою і обов'язково під­писується авалістом — юридичною особою (двома упов­новаженими особами: керівником та головним бухгалте­ром, чиї підписи скріплюються печаткою).

Аваль дається за будь-яку відповідальну за векселем особу, тому аваліст повинен вказати, за кого він дає доручительство. При відсутності такої вказівки аваль вважається виданим за векселедавця. Не допускається авалювання векселя за особу, яка не несе відповідаль­ності за векселем, наприклад, за індосанта, що поста­вив застереження «без звороту на мене», або за плат­ника, що не акцептував вексель. Відповідно, аваль, здійснений після закінчення строку протесту за особу, яка внаслідок цього пропущення звільняється від відпо­відальності, також недійсний. Хоча строки авалювання векселя не встановлені — аваль може бути даний до і після закінчення строку платежу, і навіть після здійс­нення акта протесту.

Аваль, який не містить ніяких додаткових обмежень, гарантує виконання зобов'язань відповідальною осо­бою в повному обсязі. Але вексельне доручительство може обмежуватися частиною суми, тобто аваліст від­повідає згідно зі змістом аваля.[ii]

Аваліст і особа, за яку він доручається, несуть солі­дарну відповідальність. Оплативши вексель, аваліст придбає право зворотньої вимоги до того, за кого він видав доручительство, а також до тих, хто зобов'яза­ний перед цією особою. Але в цьому випадку діють за­гальні правила регресу, тобто аваліст може пред'явля­ти вимоги тільки до попередніх боржників, але не до наступних. Крім того, аваліст несе перед векселедержателем солідарну відповідальність разом з іншими особами, що поставили на векселі свої підписи. Тобто, векселедержатель має право пред'явити йому позов незалежно від пред'явлення позову іншим зобов'яза­ним за векселем особам.

Аваліст звільняється від відповідальності, коли залишає нести відповідальність за векселем основний боржник, наприклад, у випадку закінчення строку по­зовної давності.

На відміну від норм цивільного права, згідно з яки­ми недійсність основного зобов'язання тягне недійс­ність забезпечуючого його зобов'язання, аваліст відпо­відає за оплату векселя, навіть якщо зобов'язання, яке він гарантував, виявиться недійсним.

Нормальний процес обігу векселя завершується йо­го оплатою у встановлений строк головним вексельним боржником — акцептантом. Необхідною передумовою виконання вексельного зобов'язання є пред'явлення документа для оплати боржнику. Пред'явлення повин­но відбутися у місці, зазначеному у векселі як місце платежу, а при відсутності такого зазначення — у міс­ці знаходження платника.

Держатель переказного векселя строком на визначе­ну дату або в стільки-то часу від складання або пред'явлення повинен пред'явити переказний вексель до платежу або в день, коли він повинен бути оплаче- ний, або в один з двох наступних робочих днів.

При визначенні строку погашення векселя не врахо­вується день, в який він виписаний, і якщо дата плате­жу припадає на неробочий день, то вексель сплачується наступного робочого дня.

Боржник, перш ніж оплатити вексель, зобов'язаний засвідчитися у тому, що цей вексель пред'явлений йо­му для оплати законним держателем. Для цього він по­винен перевірити послідовність ряду індосаментів і тим самим підтвердити власника векселя в якості законно­го держателя. При цьому в обов'язки платника не вхо­дить перевірка справжності підписів індосантів.

Платіж за векселем повинен наступати негайно по пред'явленню. Відстрочка платежу можлива тільки при виникненні обставин непереборної сили, наяв­ність яких повинна бути підтверджена компетентними органами.[iii]

Звільняється від зобов'язання за векселем особа, що сплатила вексель в строк, а разом з нею і всі осо­би, що поставили на векселі свої підписи. Оскільки пла­тіж за векселем здійснений проти його вручення, наяв­ність векселя у платника є фактом, що підтверджує йо­го повну оплату і погашення.

Пред'явлення векселя до строку не зобов'язує бор­жника сплачувати його, хоч він може сплатити його. З іншої сторони, векселедержатель не може бути приму­шений прийняти платіж до закінчення строку векселя.

Перенесення строку платежу за векселем (пролонга­ція) не допускається.

Боржник може сплатити тільки частину своїх зо­бов'язань, і пред'явник векселя зобов'язаний прийняти цю суму. У такому випадку на векселі робиться відмітка про платіж на суму, що залишилася, і векселедержатель може здійснити протест і пред'явити позов до будь-якої зобов'язаної особи в розмірі несплаченої суми.

Вексель може бути не прийнятий до платежу або ак­цепту у випадку неспроможності платника або якщо за вказаною адресою неможливо відшукати платника.

Під вексельним протестом розуміють офіційно зас­відчену вимогу платежу та його неодержання. Існують такі види протесту:

1) протест переказного векселя в неакцепті або недатуванні акцепту. Мета протесту — створення умов для дострокового задовільнення вимог кредитора;

2) протест в несплаті векселя як простого, так і пе­реказного. Юридична мета протесту — збереження прав зворотних вимог (регресу) до зобов'язаних по векселя осіб — трасанта, індосантів та їх гарантів (авалістів). Однак протест не є необхідним для збере­ження держателем права регресу проти акцептанта пе­реказного векселя, які несуть вексельну відповідаль­ність як головні боржники протягом всього строку позовної давності.[iv]

Здійснення протесту в несплаті не потрібне, як­що вексель був раніше опротестований в неакацепті, а також в разі об'яви неспроможності платника, неза­лежно від того, акцептував він вексель чи ні, та трасан­та по векселя, який не підлягає акцепту.

Трасант, індосант або аваліст можуть шляхом вклю­чення .в вексель підписаного ними застереження («без витрат» або «без протесту») звільнити держателя від здійснення протесту для одержання права регресу. Причому, якщо це застереження включене трасантом, воно має силу відносно всіх сторін, які підписали вексель, якщо ж воно включене індосантом або авалістом, то воно діє лише відносно його самого.

Отже, для виникнення права регресу необхідно, щоб факт відмови платника від акцепту або платежу був засвідчений офіційним актом — протестом, який здій­снюється державним нотаріусом. Строки здійснення протесту:

1) В неакцепті. Якщо пред'явлений вексель не буде акцептований у двадцять чотири години або вексель буде прийнятий не в повній сумі, то векселедержатель може здійснити протест у неприйнятті, внаслідок чого одержує право на дострокове задовільнення. Протест в неакцепті повинен бути здійснений у строки, встанов­лені для пред'явлення до акцепту, тобто протягом од­ного року від дня видачі векселя. Векселедавець може скоротити або збільшити цей строк, індосанти можуть скоротити його, тоді вексель може бути прийнятим до опротестування в неакцепті протягом цих строків, але не пізніше 12 годин наступного за цим строком дня.

2) В несплаті. Для векселя строком на визначений день або в стільки-то часу від складання або пред'яв­лення протест повинен бути здійснений в один з двох робочих днів, які слідують за днем, в який вексель під­лягає сплаті; для векселя строком за пред'явленням — протягом строку, встановленого для пред'явлення до акцепту, або наступного дня, якщо пред'явлення було здійснено в останній день цього строку.

Якщо не здійснена сплата за векселем, векселедер­жатель повинен передати вексель наступного дня нота­ріусу (судовому виконавцю) для опротестування за міс­цем знаходження платника або за місцем платежу. Як­що строк платежу або строк відправки векселя припадає на встановлені законом дні відпочинку, ці строки переносяться. В цей же день нотаріус пред'являє плат­нику вимогу про сплату або акцепт векселя. Якщо піс­ля цього послідує платіж, нотаріус, не здійснюючи про­тесту, повертає платнику вексель з відміткою про спла­ту. Якщо платник зробив відмітку про акцепт на переказному векселі, він також повертається до векселе-держателя без протесту. Якщо до 12 годин наступного дня не одержано підтвердження про здійснення сплати за векселем, нотаріус в цей же день протестує вексель шляхом запису про це в реєстрі та відмітки на векселі. Оформлюється протест актом. Опротестований вексель з написом про протест та актом повертається від нота­ріуса (судового виконавця) до векселедержателя.[v]

Протест в неакцепті здійснюється проти векселедав­ця. Протест в несплаті по простому векселя — проти векселедавця, по переказному — проти акцептанта.

Крім здійснення протесту, держатель повинен пові­домити індосанта та трасанта про відмову в акцепті або сплаті протягом наступних за днем протесту чотирьох робочих днів. Недотримання цього правила не звільняє гарантів від відповідальності по векселя, але накладає на держателя відповідальність за збитки, які може по­нести відповідальна особа, в розмірі, що не перевищує суму векселя.

Якщо протест здійснений своєчасно, то виникають такі наслідки:

— судові органи мають право виносити рішення по позовах, заснованих на опротестовних векселях;

— наступає відповідальність по простому векселя — написателів, а по переказному — написателів та трасанта (векселедавця).

Всі ці особи, за виключенням індосантів, які поміс­тили перед своїм підписом застереження «без обороту на мене», є солідарно відповідальними перед векселедержателем. Він має право пред'явити позов до всіх зобов'язаних за векселем осіб (право регресу) або до одного з них, не звертаючи уваги на послідовність під­писів цих осіб на векселі. Особа, що сплатила за векселем звертається з вимогою до інших та, одержавши необ­хідну суму, передає тій особі, що сплатила опротестований вексель.

Таким чином, своєчасне опротестування векселя в разі відмови в акцепті або сплаті є умовою початку від­повідальності трасанта, індосантів та авалістів. Акцеп­тант та векселедавець простого векселя як головні бор­жники по векселя є відповідальними протягом всього строку позовної давності.

Векселедавець може вимагати з того, до кого він пред'явив позов:

• суму векселя, не акцептовану і не сплачену, з від­сотками, якщо вони були обумовлені;

• відсотки від дня строку платежу;

• збитки по протесту, здійсненню повідомлення, а також інші збитки;

• пеню від дня строку платежу.

В разі закінчення строків, встановлених для здійс­нення протесту в некцепті або несплаті, векселедержатель втрачає свої права проти індосантів, векселедавця та інших зобов'язаних осіб, за виключенням акцептан­та. Векселедержатель, який не одержав платіж, має право на стягнення у судовому порядку належної йому суми.

Право на пред'явлення позовів обмежується визна­ченим строком, який носить назву вексельна давність (тобто в межах строків позовної давності). Для позов­них вимог проти акцептанта та векселедавця простого векселя встановлений трирічний строк давності. Дер­жатель може виставити позов проти індосантів, трасанта та їх гарантів протягом одного року з дня протес­ту, або із дня строку платежів за векселем, що не під­лягає протесту, а кожний індосант — проти іншого ін­досанта і трасанта протягом 6 місяців з дня, у який ін­досант сплатив вексель, або з дня пред'явлення до нього позову



[i] Вишневский А.А. «Вексельное право» - М.: Юристъ, 1996.

[ii] Фельдман А.А. «Вексельное обращение» - М.: Инфра-М, 1995.

[iii] достатнім доказом дії обставин непереборної сили або форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України

[iv] Юровский Б. «Краткий курс вексельного обращения для руководителя» /Сборник библиотека бухгалтера, 1999.

 

[v] В.Малюк «Вексель в Україні». - Київ: Економіст, 1997.

 

 

 

 

 

 

Використана література.

 

1.    Юровський Б. “Краткий курс вексельного обращения для руководителя» 1999

2.    Козакова И.А. «Вексель в торговом обороте» М. 1994

3.    Мороз Ю.Н. «Вексельное дело» К. 1996

4.    Закон України «про правонаступництво України» 12.09.1991 р.

5.    Ст. 21 ЗУ «про цінні папери і фондову біржу» 18.06.1991р.

6.    Постанова КМУ та НБУ від10.09.1992 р.№528 «про правила виготовлення та використання вексельних бланків»

7.    Ильин В.В, Макеев А.В. «Вексельне право» М. 1997 г.

8.    Захарин В.А. «Все о векселе» М. 1998р.

9.    Малюк В.М. «Вексель в Україні» К. 1997 р.

10.          Хабарина В.М. «Операції з векселями» 1995 р.

11.          Ефімов К.В. «Правова природа індосаменту, переказного та простого векселя» 1999 р журнал «право України» № 4 с.45

12.          Фельдман А.А . «Вексельное обращение» М. 1995р.

13.          Вишневский А.А. «Вексельное право» М. 1996р.

14.          Юровский Б.П. «Краткий курс вексельного обращенния для руководителей» 1998р. К.

15.          Мересьев Т.И. «Практика вексельного звертання в Українї» 1998р.К.

16.          Старовойтова К.В. «Фінансове право» К. -1998р.